Категорія: Експерименти

Експериментальна база: Політехнічний ліцей НТУУ «КПІ»

Термін проведення експерименту: 2005-2013 рр.

Науковий керівник: Мартиненко С.М., проректор із соціально-гуманітарних питань Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор педагогічних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Динамізм розвитку сучасного інформаційно-технологічного суспільства, зумовлений процесами інформатизації й інтеграції збільшують запит на виховання гармонійно розвинених і практично зорієнтованих особистостей, що потребує якісних змін не тільки у змістовому наповненні навчальних предметів, але й в урізноманітненні технологій, методів, прийомів їх викладання та оцінювання навчальних досягнень учнів. Відтак навчально-виховний процес слід організовувати на якісно новому рівні, тобто так, щоб учень на уроці міг не тільки успішно опанувати певною сумою знань, умінь і навичок, але й навчитись їх використовувати як за певним алгоритмом, схемою, так і в нестандартних умовах. Навчання повинно створювати атмосферу зацікавленості, небайдужості до освітнього матеріалу, спільного пошуку вирішення навчальних завдань, а вчитель має спрямовувати свою діяльність на розвиток у вихованців самостійності, гнучкості, критичності, оригінальності емпіричного і теоретичного мислення. Продуктивним шляхом для виконання зазначених завдань є створення сприятливих умов, які б забезпечували розвиток мислительних здібностей учнів, підтримували їх пізнавальну активність і виключали перевантаження пам’яті школярів фактологічним матеріалом.

В умовах традиційної класно-урочної системи навчання вчителі здійснюють індивідуальний підхід, який передбачає розумне поєднання фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи. Поглиблюється дифе­ренціація навчання, яка має на меті забезпечити базовий рівень знань кожному учневі, а здібним учням – надати можливість глибше опанувати предмет. Завдання сучасної загальноосвітньої школи – забезпечити максимальний розвиток здібностей кожної дитини, причому намагатися створити сприятливі умови для навчання і виховання. В такому контексті актуалізується система рівневого навчання та система рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів, розроблена С.М.Мартиненко і Ю.В.Киричковим, що спрямована на задоволення освітніх потреб учнів.

Ідея рівневого навчання відображає необхідність підвищення ефективності освітнього процесу, якості освітніх досягнень учнів. Рівневе навчання є основою системи безконфліктної освіти як нової моделі організації навчального процесу. Воно уможливлює діяльність учителя на різних рівнях складності (репродуктивному, перехідному, творчому) і забезпечує атмосферу успіху кожного учня відповідно до їхніх індивідуально-особистісних здібностей.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці системи рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання, що забезпечить атмосферу успіху кожного учня й зменшить кількість конфліктів пов’язаних із оцінюванням рівня їхніх навчальних досягнень.

Рівневе навчання – це така організація навчально-виховного процесу, в умовах якої кожен учень має можливість оволодіти навчальним матеріалом із різних предметів на різному рівні, але не нижче за базовий, залежно від його здібностей та індивідуальних особливостей.

Сутність рівневого навчання полягає в тому, що кожний учитель по кожній із тем навчального предмету, який викладає, розробляє завдання різного рівня складності, які активізують різні рівні пізнавальної активності учня, і пропонує їх учням, враховуючи індивідуальні психолого-фізіологічні особливості дитини та рівень її попередніх досягнень, або дає можливість учневі самому обрати завдання певного рівня складності. Успішне виконання рівневих завдань свідчить про певний рівень навченості учня і оцінюється відповідною оцінкою. Тобто кожен учень має можливість обрати собі завдання, яке, на його думку, він може виконати. Таким чином знімається психологічний тиск вчителя на учня і учень отримує можливість зробити самооцінку рівня своїх домагань і рівня своїх досягнень.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити систему рівневого навчання і рівнево-ступеневого оцінювання для всіх класів і предметів навчального плану, яка забезпечує безконфліктну освіту і передати розробки усім зацікавленим у такій формі навчання загальноосвітнім навчальним закладам.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• підготувати викладачів, ліцеїстів та їхніх батьків до роботи в умовах рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання;
• визначити склад творчих груп і поставити завдання відповідно до етапів проведення експерименту;
• упорядкувати навчальні програми ліцею відповідно до системи рівневого навчання;
• розробити рівневі завдання для проведення об’єктивного оцінювання з усіх навчальних предметів;
• організувати і провести цикл семінарів для викладачів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, методистів з метою поширення досвіду за системою рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання;
• підготувати до друку методичні рекомендації, навчальний посібник за системою рівневого навчання.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес профільного і фахового навчання ліцеїстів Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» та навчально-наукового комплексу НТУУ «КПІ» «Нова освіта».

Предмет експериментально-дослідної роботи: форми, методи, прийоми і засоби забезпечення навчально-виховного процесу профільного і фахового навчання ліцеїстів Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» та навчально-наукового комплексу НТУУ «КПІ» «Нова освіта».

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав створення на кафедрах Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» робочих груп з реалізації і вдосконалення методики рівневого навчання і рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень ліцеїстів, що працюють за такими напрямами:

• укладання експериментальних програм і посібників за системою рівневого навчання з таких предметів: українська мова, історія України, зарубіжна література, біологія, англійська мова для учнів різних класів;
• структурування навчального матеріалу з кожного предмету на смислові одиниці – інформаційно самостійні, логічно обґрунтовані, завершені частини навчального матеріалу теми за різними принципами. Смислові одиниці виділяють у програмовому матеріалі й основних питаннях до кожної теми, до них укладають таблиці з вимогами до знань, умінь і навичок за рівнями, що можуть використовуватися як для поточного, так і для тематичного усного опитування; для письмового тематичного оцінювання розробляють орієнтовні варіанти завдань;
• розробка методик безконфліктного рівневого навчання та безконфліктного рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів шляхом адаптації викладачем навчального матеріалу та завдань для оцінювання відповідно до потреб і можливостей учнів і на основі цього підвищення мотивації учня до навчання;
• проведення моніторингових досліджень життєдіяльності учнів на основі аналізу запровадженого в Ліцеї тижневого табеля, який дає практичну можливість якісного навчання ліцеїстів шляхом підвищення вмотивованості їх до навчання, забезпечуючи цілеспрямовану взаємодію між ліцеєм, батьками, викладачами та ліцеїстами;
• адаптація системи рівневого навчання у зв’язку з переходом старшої школи (10-11 клас) до профільного навчання;
  розроблення методичних рекомендацій щодо використання системи рівнево-ступеневого оцінювання під час тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів середньої школи;
• обробка статистичних даних результатів упровадження у педагогічну практику системи рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів в умовах переходу до 11-річного терміну навчання.

Дослідження психологічної адаптації учнів 1-х, 5-х, 10-х класів здійснювалося на основі використання методик «Мій клас» А.А.Лескової-Савицької, «Рівень шкільної мотивації та адаптації» Н.Г.Лусканової, «Діагностика інтелекту» Гудінаф-Хариса, «Незакінчене речення» Г.Солнецевої, Т.Галкіної, «Вивчення рівня шкільної тривожності Філліпса», «Дом-Дерево-Людина» Д.Я.Райгородського.

Дослідження особливостей пізнавальної сфери школярів здійснювалося на основі застосування методик «Виключення слів», «Складних аналогій», «Які предмети заховані в малюнках», методики Нелепіци, «Запам’ятай і розстав крапки», «Вивчення причин подібності та відмінності», «Логічно-кількісних відносин», «Теста Беннета».

Дослідження професійних здібностей і нахилів старшокласників проводилося на основі анкетування за опитувальника професійної спрямованості (ОПС) Д.Голландка, використання методики «Що мені подобається» Л.Йоваша, методики виявлення й оцінки комунікативних і організаторських схильностей старшокласників (КОС), «Карти інтересів».

Дослідження особливостей особистісної сфери дитини відбулося на основі методики «Незакінчене речення», «Людина», визначення самооцінки «Сходинки», дитячого варіанту особистісного тесту Р.Кеттела, Психогеометричного тесту С.Делінгера.

Особливості навчально-виховного процесу досліджувалися на основі методики вивчення задоволеності педагогів життєдіяльністю в освітній установі Є.М.Степанова, комплексної методики вивчення задоволеності батьків життєдіяльністю в освітній установі А.А.Андрєєва, методики самооцінки спроможності до самоосвіти та саморозвитку особистості, анкети «Моє ставлення до навчання», методики вивчення задоволеності учнів шкільним життям А.А.Андрєєва.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у розробці методик безконфліктного рівневого навчання та безконфліктного рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів на основі адаптування викладачем навчального матеріалу та завдань для оцінювання відповідно до потреб і можливостей учнів і на основі цього підвищення мотивації до навчання.

Список основних друкованих праць із експериментально-дослідної роботи:

• Камишев В.В. Безконфліктна освіта. Система рівневого навчання й оцінювання. Зарубіжна література. 9 клас. – К., ПЛ НТУУ «КПІ», 2006. – 28 с.
• Кірічков Ю. Теоретична база рівнево-ступеневого оцінювання // Директор школи. – №15 (351), квітень. – 2005. – С. 17 – 19.
• Кірічков Ю. Інновації політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» // Директор школи. – №15 (351), квітень. – 2005. – С. 18 – 21 (Інструкція «Про проведення тематичного опитування за рівнево-ступеневою системою оцінювання в Політехнічному ліцеї НТУУ «КПІ»)
• Географія. Тренувальний зошит /О.М.Бичковська, Н.І.Горлач, О.С.Горська та ін.; за заг. ред.С.Л.Капіруліна. – Х. : Вид. група «Основа», 2008. – 88 с.
• Географія. Збірник завдань/О.М.Бичковська, Н.І.Горлач, О.С.Горська та ін.; за заг. ред.С.Л.Капіруліна. – Х. : Вид. група «Основа», 2008. – 126 с. (Серія «Підготовка до ЗНО)
• Ісаєва Г.М., Горська О.С. Використання учнівських мультимедійних проектів на уроках географії. Шкільна географічна освіта : інформаційно-комунікаційні технології у навчально-виховному процесі. – К., ДНВП «Картографія», 2008
• Лапінський А.В., Астрелін І.М., Сташевська Навчальні курси «Хімічна технологія» та «Біотехнологія». Спільні ознаки // Біологія та хімія в школі. – № 5-6. – 2008.

Загальний висновок

На основі проведеної експериментально-дослідної роботи дослідники відзначили основні тенденції, що мають місце у системі освіти ліцеїстів і потребують уведення системи рівневого навчання та ступенево-рівневого оцінювання навчальних досягнень учнів.

Технологія укладання завдань за принципом смислового ядра передбачала, що його зміст і зміст кожної смислової одиниці може бути логічно, оптимально обґрунтовано поділений на чотири рівні складності. Основний зміст, ключові події, факти, поняття, явища, процеси визначаються і простежуються на кожному наступному рівні від учня вимагається більший обсяг знань і глибше розуміння матеріалу, вищий рівень умінь і навичок; від уміння визначати ключові події і факти, розкривати поняття до вміння характеризувати, узагальнювати, аналізувати явища і процеси, висловлювати власні судження й давати оцінки, виявляти творчий підхід тощо.

Запропонована технологія дозволяє не тільки ефективно перевіряти знання учнів, а й оптимізувати процес засвоєння, закріплення і поглиблення знань учнів. Представлена система може бути ефективно використана при проведенні уроків різних типів і у класах різних профілів навчання.

База експерименту: ліцей митної справи № 144 ім. Г. Ващенка.

Термін проведення експерименту: 2009-2014 роки.

Науковий керівник: Жерноклєєв І.В., доцент кафедри трудового навчання і креслення НПУ імені М.П.Драгоманова, кандидат педагогічних наук, докторант.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. У зв’язку зі вступом України до співдружності європейських країн, які підписали Болонську угоду, актуальною стала проблема переходу на інші показники якості підготовки випускників навчальних закладів. Знаннєвоцентризм освітньої системи минулого століття вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, що вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних і професійно спрямованих членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти у розв’язанні соціальних, виробничих і економічних завдань. В умовах сьогодення потрібне істотне посилення самостійної і продуктивної діяльності школярів, поглиблення розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання і розв’язувати проблеми, орієнтуватись у житті суспільства.

Протягом останніх двох десятиліть у Західній Європі проводиться активна політика формування єдиного європейського простору, що стало генеральною ідеєю, навколо якої вибудовувалася сучасна стратегія освіти. У відповідності зі світовими освітніми стандартами і євроінтеграційними перспективами Україна потребує системних змін процесу навчання школярів, обумовлених соціокультурними факторами, що визначають сучасну якість освіти, а також впливають на професійно-педагогічну діяльність учителя взагалі, і вчителя технологій зокрема.

Аналіз стану і динамічного розвитку західноєвропейських освітніх систем дозволяє стверджувати, що сучасний етап являє собою епоху глобального реформування освіти на світовому рівні. У рамках Болонського процесу відбувається уніфікація національних освітніх стандартів, диверсифікація освітніх моделей, удосконалення технологій навчання. Разом з тим, кожна з націй прагне збагатити свій історично напрацьований освітній потенціал, активно вивчаючи інноваційний досвід організації і змісту освіти інших країн.

У цьому зв’язку по-новому ставиться питання про професійну підготовку вчителя. Особистість учителя, його професійна, соціальна зрілість і духовне багатство в цей час виявляються найбільш важливими умовами забезпечення ефективності процесу навчання і виховання. Необхідні зміни у підготовці до професійної діяльності вчителя зручно показати через зміну функцій учителів. Склад функцій професійно-педагогічної діяльності визначається системою необхідних змін процесу під впливом факторів, що визначають нову якість освіти, яка в умовах кризових явищ сучасного суспільства розуміється як якісна підготовка випускника до успішної життєдіяльності. Серед них:

• орієнтація педагогічних цілей на самореалізацію учня і визначення результату освіти через компетентність випускника;
• включення у зміст освіти навчального матеріалу, самостійно визначеного і запропонованого учнями;
• використання освітніх технологій, які вимагають від учителя прояву нових професійних ролей (координатора, організатора, помічника, консультанта);
• зміна характеру взаємодії майбутнього вчителя і учнів, пов’язаної з діяльністю студента, що спрямована на розвиток учня;
• розширення освітнього середовища школи і пошук партнерів, що виступають суб’єктами освіти дитини;
• зміна оцінки досягнень, що вимагає від учителя вмінь діагностики й гнучкої корекції педагогічного процесу;
• готовність майбутніх учителів до змін у професійно-педагогічній діяльності.

Незадоволеність технологічною підготовкою школярів існувала є проблемою загальнонаціонального і навіть міжнародного значення. У більшості розвинених країн Заходу вже понад століття триває пошук шляхів підготовки школярів до трудової діяльності. Цими питаннями стурбовано не тільки педагогічне співтовариство, але й держава. Розуміючи значущість технологічної освіти для економічної стабільності суспільства багато держав виділяють на його розвиток значні матеріальні ресурси, а також створюють умови, що стимулюють бізнес до підтримки технологічної освіти школярів на основі дотримання демократичних цінностей розвитку країни. У багатьох країнах розроблено комплексні програми технологічної освіти. У більшості європейських країн США, Канади в національному поступі обрано шлях утворення спеціальних центрів підготовки кадрів, на базі яких проходить не тільки перепідготовка кадрів для підприємств і навчання безробітних, але і навчання школярів у рамках технологічної освіти. Означений підхід дозволяє ефективно використовувати обладнання, яким оснащено такі центри і змінювати його у разі необхідності і появи нових технологій у промисловості.

Переважна частина програм базової підготовки вчителів середніх шкіл у Європі організована у межах ще одного з варіантів національної моделі («двофазній» моделі).

У «двофазній» моделі теоретична підготовка майбутніх учителів зосереджується у вищому навчальному закладі (перша фаза), а практична підготовка «переноситься» в школу й спеціальні регіональні центри (друга фаза). Під час другої фази відбувається об’єднання практичної роботи в школі, де вивчаються методики викладання спеціальних дисциплін і питання психолого-педагогічної підготовки. Статус повноправного вчителя присвоюється лише після успішного завершення другої фази навчання, захисту диплома і складання державного іспиту.

Для функціонування основних моделей інтеграції України в освітній простір Європи на сучасному етапі надзвичайно необхідним є запозичення або впровадження закордонного досвіду, інновацій, пов’язаних із системою педагогічної підготовки вчителів на Заході. І найбільш значним кроком у цьому є створення науково-методичного Центру підготовки спеціалістів за європейськими стандартами.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність інноваційної системи підготовки майбутніх вчителів технологій у відповідності до європейських стандартів та визначити її вплив на профільну підготовку учнів з робітничих професій.

Предмет експериментально-дослідної роботи: механізм забезпечення реалізації взаємодії школа-ВНЗ щодо удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: система підготовки майбутніх учителів технологій і професійного навчання.

Основні завдання дослідження:

• проаналізувати психолого-педагогічну літературу, вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід з теми дослідження, здійснити аналіз проблем у практиці підготовки майбутніх учителів технологій;
• обґрунтувати зміст і методику професійної підготовки вчителів технологій на базі загальноосвітнього навчального закладу;
• розкрити сутність механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх вчителів технологій та охарактеризувати його структурні компоненти;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх вчителів технологій;
• забезпечити наступність між загальноосвітньою та вищою педагогічною школами у процесі підготовки майбутніх вчителів технологій;
• створити нові й удосконалити наявні педагогічні технології з діагностики та формування позитивної мотивації трудової діяльності учнів як показника професійного самовизначення особистості майбутнього трудівника;
• розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження механізму підготовки майбутніх вчителів технологій у відповідності до європейських стандартів на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає розробку інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад на прикладі підготовки майбутніх вчителів технологій на базі загальноосвітнього навчального закладу, що максимально оптимізує формування практичних знань, умінь і навичок студентів.

У проекті експериментально-дослідної роботи застосовано системний підхід (компонентно-структурний і функціональний аналіз) у дослідженні можливостей удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій, запропоновано конкретні педагогічні технології, що змінюють форми, методи, прийоми навчальної роботи студентів на базі загальноосвітнього закладу.

Запропонований механізм взаємодії у системі школа-внз, представлений як сукупність логічно виважених педагогічних інноваційних технологій і передбачає формування осередку Центру на базі середнього загальноосвітнього закладу, де буде створено умови для методичної і науково-дослідної підготовки майбутніх учителів трудового і професійного навчання. До таких умов слід віднести:

• створення й укомплектування навчально-методичних приміщень, додатково до наявних шкільних майстерень;
• укладання бібліотеки за напрямками підготовки майбутніх вчителів технологій;
• організація постійно діючого методичного класу;
• створення науково-технологічної бази для проведення студентами наукових досліджень і педагогічної практики.

У такому Центрі основна діяльність зосереджується на опанування стану підготовки майбутніх вчителів технологій в Україні і країнах Європи; аналіз рівня шкільної технологічної освіти і ставлення до нього учнів основної і старшої шкіл; виявлення і формулювання суперечностей, що можна вирішити за допомогою створення на базі навчального загальноосвітнього закладу Центру підготовки вчителів технологій і професійного навчання; проведення роз’яснювальної роботи і поширення інформації серед учнів, батьків, педагогічних працівників про напрями профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах; постановка цілей і завдань, прогнозування очікуваних позитивних результатів, а також негативних наслідків; удосконалення науково-методичного забезпечення чинних навчальних програм технологічної освіти; організація роботи ТОЗ на базі ліцею за участю майбутніх вчителів технологій

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у позитивних змінах щодо професійної підготовки майбутніх учителів технологій; запровадженні механізму взаємодії школа-ВНЗ щодо удосконалення підготовки майбутніх учителів інших спеціальностей, поліпшення якості змісту технологічної освіти у старшій професійній школі; забезпеченні умов для життєвого та професійного самовизначення учнів; формування готовності до свідомого вибору та оволодіння майбутньою професією; забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою, професійно-технічною та вищою освітою відповідно до напряму навчання; усвідомлення студентом соціальної і практичної значущості його навчально-дослідницької і педагогічної діяльності.

Загальний висновок

Отже, запропонований механізм взаємодії у системі школа-внз є сукупністю логічно обґрунтованих педагогічних інноваційних технологій. Його функціонування спрямоване на підвищення якісного рівня фахової освіти майбутніх учителів технологій шляхом підготовки і проведення лабораторно-практичних занять методичного циклу із студентами на базі загальноосвітнього закладу.

Експериментальна база: СШ № 91

Термін проведення експерименту: 2011-2016 рр.

Науковий керівник: Сергієнко В.П., заступник першого проректора НПУ імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії, доктор педагогічних наук, професор

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Модернізація освітньої галузі України, що відбувається під впливом процесів євроінтеграції і глобалізації актуалізує проблему визнання якісного рівня вітчизняної освіти у світовому освітянському просторі. Спрямованість системи освіти на переважне засвоєння системи знань, яка була традиційною і виправданою ще кілька десятиріч тому, вже не відповідає сучасним викликам доби і запитам суспільства. В умовах сьогодення успішно адаптуватися й само реалізуватися зможуть лише ініціативні, відповідальні, професійно спрямовані члени суспільства, спроможні ефективно взаємодіяти у досягненні соціальних, виробничих й економічних цілей. Результативність виконання пов’язаних із ними завдань потребує істотного посилення самостійної та продуктивної діяльності школярів, розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання і розв’язувати проблеми, орієнтуватись у житті суспільства.

Протягом останніх двох десятиріч у Західній Європі проводиться активна політика формування єдиного європейського простору, що стало генеральною ідеєю, навколо якої вибудовувалася сучасна стратегія освіти. Відповідно до світових освітніх стандартів і євроінтеграційних перспектив в Україні виникла необхідність системних змін у навчально-виховному процесі узгоджених із соціокультурними чинниками, які окреслюють сучасний рівень якості освіти, визначають необхідні зміни професійно-педагогічної діяльності вчителя взагалі, і вчителя інформатики зокрема.

Аналіз стану і динамічного розвитку західноєвропейських освітніх систем дозволяє стверджувати, що сучасний етап є епохою глобального реформування освіти на світовому рівні. У рамках Болонського процесу відбувається уніфікація національних освітніх стандартів, диверсифікація освітніх моделей, удосконалення технологій навчання. Водночас, кожна з націй прагне збагатити власний історично напрацьований освітній потенціал, активно вивчаючи інноваційний досвід організації і змісту освіти інших країн.

Зважаючи на це, нового ракурсу набувають питання фахової освіти майбутніх учителів інформатики. Особистість педагога, рівень його професійної компетентності, соціальна зрілість і духовне багатство нині вважають найважливішими умовами забезпечення ефективності процесу навчання і виховання.

У такому контексті актуалізується проблема адаптування основних моделей інтеграції України в освітній простір Європи. Надзвичайно необхідним нині є запозичення або впровадження закордонного досвіду, тих або інших інновацій, у сферу педагогічної підготовки вчителів. І найзначнішим кроком у цьому напрямі є створення навчально-методичного Центру підготовки фахівців за європейськими стандартами співробітниками НПУ імені М.П.Драгоманова. Реалізація цієї проблеми зорієнтована на створення осередку Центру на базі спеціалізованої школи № 91 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням інформатики.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність інноваційної системи підготовки майбутніх учителів інформатики відповідно до європейських стандартів; визначити її вплив на профільну підготовку учнів.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• проаналізувати психолого-педагогічні джерела, вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід із теми дослідження, зробити аналіз основних проблем у практиці підготовки майбутніх учителів інформатики;
• обґрунтувати зміст і методику професійної підготовки майбутніх учителів інформатики на базі загальноосвітнього навчального закладу;
• розкрити сутність механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики й охарактеризувати його структурні компоненти;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики;
• забезпечити наступність між загальноосвітньою та вищою педагогічною школами у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики;
• створити нові та удосконалити наявні педагогічні технології з діагностики та формування позитивної мотивації навчальної діяльності учнів як показника професійного самовизначення особистості майбутнього фахівця в галузі інформатики;
• розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження механізму підготовки майбутніх учителів інформатики відповідно до європейських стандартів на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: система підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах профільного навчання школярів.

Предмет експериментально-дослідної роботи: механізм забезпечення реалізації взаємодії школа-ВНЗ з удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав створення сприятливих умов для методичної і науково-дослідної підготовки майбутніх вчителів інформатики на базі спеціалізованої школи. Серед них – обладнання навчально-методичних приміщень із необхідними інформаційно-методичними матеріалами, створення бібліотеки за напрямками підготовки майбутніх учителів інформатики, організація роботи методичного класу, формування науково-технологічної бази для проведення студентами й учнями наукових досліджень і проходження педагогічної практики, організація роботи постійнодіючих семінарів для учнів, студентів та учителів за напрямками.

Під час роботи у сформованому освітньому середовищі основна увага приділяється аналізу стану підготовки майбутніх учителів інформатики в Україні і країнах Європи, осмисленню сучасного стану викладання шкільного предмету «Інформатика» і ставленню до нього учнів основної і старшої шкіл, виявленню суперечностей та окресленню основних шляхів їх розв’язання, проведенню роз’яснювальної роботи і поширенню інформації серед учнів, батьків, педагогічних працівників про напрями профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах., а також удосконаленню науково- і навчально-методичного забезпечення з інформатики, математики і фізики.

Крім того, механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав організацію діяльності школи у напрямі довузівської підготовки учнів СШ№ 91 за програмами підготовки до вступу на спеціальності Інституту інформатики НПУ ім. М.Драгоманова.

У проекті експериментально-дослідної роботи застосовано системний підхід (компонентно-структурний і функціональний аналіз) у дослідженні можливостей удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, запропоновано конкретні педагогічні технології, що змінюють форми, методи, прийоми навчальної роботи учнів і студентів на базі загальноосвітнього закладу.

Запропонований механізм взаємодії у системі школа-ВНЗ є сукупністю логічно виважених педагогічних інноваційних технологій, що витримали експериментальну перевірку і готові до впровадження у практику вищих педагогічних і середніх загальноосвітніх навчальних закладів

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у масштабному використанні механізму взаємодії школа-ВНЗ, спрямованому на вдосконалення підготовки майбутніх учителів інших спеціальностей, поліпшення якості змісту інформатичної освіти у старшій профільній школі; забезпеченні сприятливих умов для життєвого і професійного самовизначення учнів; формуванні готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією; забезпеченні наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і вищою освітою відповідно до напряму навчання; усвідомленні учнями, студентом та учителями соціальної і практичної значущості їх навчально-дослідницької і педагогічної діяльності.

Загальний висновок

Як бачимо, експериментально-дослідна робота полягає у розробленні й апробації інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад на прикладі підготовки майбутніх учителів інформатики на базі загальноосвітнього навчального закладу, що максимально оптимізує формування практичних знань, умінь і навичок студентів, збільшує можливості соціалізації учнів, сприяє забезпеченню наступності між загальною і вищою педагогічною освітою.

Саме на основі впровадження інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад, який передбачає підготовку і проведення лабораторно-практичних занять методичного циклу з учнями, студентами, учителями на базі загальноосвітнього закладу, можливі якісні зміни у підготовці майбутніх учителів інформатики.

Експериментальна база: ШДС Монтессорі

Термін проведення: 2006-2014 рр.

Науковий керівник: Жебровський Б.М., перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України

Актуальність експериментально-дослідної роботи. На сучасному етапі «історичного переходу людства від індустріальної до інформаційної цивілізації» (В.Г.Кремень), в умовах глобалізації та інтеграції України в європейський освітній простір, особливої значущості надається реформуванню освітньої галузі. В Україні з часу отримання суверенітету розроблено низку законодавчих положень і нормативів, що регламентують функціонування освітньої галузі на засадах демократичної педагогіки, відповідно до принципів гуманізму, толерантності, дитиноцентризму, індивідуалізації освіти й індивідуально-особистісного підходу до кожної конкретної дитини.

У такому контексті актуалізується значущість відродження й адаптування до умов сьогодення гуманістичної системи освіти – школи Марії Монтессорі, заснованої у 1907 р. і поширеної в навчальних закладах майже усіх демократичних країн світу.

Отже, актуальність експериментально-дослідної роботи «Українська модель початкової школи Монтессорі» очевидна.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці системи освіти, яка ґрунтується на принципі індивідуально-вікового саморозвитку особистості дитини. В основі її методу – спостереження за дитиною і природні закони розвитку її психіки. Адже у кожної дитини – власний природний внутрішній потенціал, який може розвинутися тільки у взаємодії з навколишнім середовищем та за наявності особистісної свободи. Київська школа Монтессорі реалізовує можливість безперервної освіти дітей віком від 2 до 10 років. Однією з ідей такої системи є те, що у навчанні й вихованні дітей домінувальна роль відводиться середовищу. Діти вивчають середовище у класі і знаходять у ньому те, що відповідає їхнім інтересам саме у конкретний етап індивідуально-особистісного розвитку.

Специфічні характеристики системи Монтессорі:

• філософія Монтессорі;
• підготовлене навколишнє середовище;
• різновіковий склад дітей;
• наявність свободи;
• вільна робота за власним вибором дитини;
• специфічний матеріал Монтессорі.

Основні принципи педагогічної системи Монтессорі:

• принцип вікової періодизації;
• принцип сенситивних періодів;
• принцип вільної роботи дитини в спеціально підготовленому навколишньому середовищі.

Отже, вдале поєднання навчальних планів і програм, праця творчих учителів, затишні інтер’єри приміщень створюють середовище, сприятливе для вільного розвитку і навчання дитини.

Мета експериментально-дослідної роботи: удосконалити зміст, методи, форми й умови втілення в життя української моделі початкової школи Монтессорі для дітей віком від 6 до 10 років.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• організувати наукове, програмно-методичне, кадрове й інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу згідно державного стандарту;
• здійснювати опрацювання Монтессорі-програм І рівня початкової школи на базі державного освітнього стандарту;
• здійснювати опрацювання програм початкової школи для роботи різновікового класу Монтессорі від 6 до 9 років на базі державного навчального плану;
• підготувати педагогічні кадри на базі Пристонського центру по підготовці вчителів Монтессорі;
• продовжувати роботу щодо формування спеціально підготовленого розвивального середовища для роботи дітей початкової школи І рівня з математики, української мови, читання, англійської мови;
• розробити систему заходів, які забезпечують наступність і безперервність у навчальному процесі дітей віком від 2 до 8 років за системою Монтессорі;
• удосконалювати навчальне середовище класів початкової школи відповідно до норм міжнародної акредитації;
• залишити зміни мережі, тарифікації та штатного розпису, а саме:
  навчання дітей за двома рівнями (1 рівень – учні 1 – 2 класів, вік дітей: 6 – 8 років; 2 рівень – учні 3 – 4 класів, вік дітей: 8 – 10 років);
• наповнюваність кожного рівня (25 – 30 учнів, тобто 12 – 17 дітей кожної вікової категорії);
• кадровий склад – на кожному рівні працюють три вчителі (основний учитель повинен мати сертифікат Монтессорі-вчителя, два інших – володіти методом, що зумовлено вимогами до вчителів щодо володіння стратегією роботи з учнями по задоволенню їх потреб у навчанні, соціальному, психічному та емоційному розвитку);
• вчителі початкових класів мають бути обізнані з методом Монтессорі, атестуються з того предмета, з якого мають педагогічне навантаження за фахом освіти;
• процес навчання має відбуватися у спеціально підготовленому навчальному середовищі (вчителі можуть працювати з учнями індивідуально, групами у тому числі – різновіковими, об’єднуючи учнів 2-3 віків у спеціально створених умовах самостійної роботи учнів;
• навчальний процес моделі початкової школи Монтессорі передбачає планування робочого дня учня з 8.30 до 15.00 з перервами на прогулянку та обід;
• навчальний план початкової школи Монтессорі складається на основі Типового навчального плану спеціалізованої школи з українською мовою навчання і поглибленим вивченням іноземних мов (І рівень);
• планування навчального процесу здійснюється вчителями згідно специфіки роботи за методом Монтессорі та за умови виконання державних програм на кінець кожного начального року;
• розподіл годин педагогічного навантаження вчителів здійснюватиметься з урахуванням специфіки роботи закладу та потребами школи;
• система оцінювання знань, умінь та навичок учнів заноситься до портфоліо;
• розробити систему роботи з батьками та педагогічною
• громадськістю у початковій школі Монтессорі;
• узагальнити досвід роботи;
  створити начальний курс для вчителів України в межах освітнього Українського Монтессорі-центру

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес вільного саморозвитку учнів початкових класів в умовах спеціально підготовленого навколишнього середовища.

Предмет експериментально-дослідної роботи: зміст, методи, форми й умови організації навчально-виховного процесу в початкових класах Київської пілотної школи Монтессорі.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав три основні напрями роботи: інформаційно-організаційний; науково-дослідний; діагностувально-контролювальний.

Основний результат дієвості механізму – розвивальне середовище, в якому відбувається процес вільного саморозвитку учнів початкових класів.

Таке середовище створюють спеціально підготовлені вчителі, керуючись знаннями відкритих Марією Монтессорі сенситивних періодів (періоди особливого чуттєвого сприйняття та настрою психіки у житті дитини, коли вона на перевагу іншим видам діяльності обирає щось одне).

Головний інструмент діяльності вчителя в різновіковому класі Монтессорі – метод спостереження, який використовується також і як діагностика експериментальної діяльності.

Послуговуючись методом спостереження, педагог постійно змінює середовище у класі так, щоб воно повністю відповідало потребам дитини. Навчання відбувається через самостійну роботу дітей із Монтессорі-матеріалом. Тобто, створивши середовище і перетворившись на роль помічника і спостерігача, вчитель надає можливість дитині повністю реалізувати власну активність.

Початкова школа Монтессорі передбачає існування тільки експериментальних класів.

Система моніторингу включає метод бесіди і метод спостереження.

Метод бесіди був спрямований на збір та аналіз інформації від батьків. Цей метод допомагає виявити індивідуально-психологічні особливості кожної дитини, рівень її соціального та інтелектуального розвитку; зміни у ставленні дитини до навчання під час вільної роботи за власним вибором та уроках, де використовувалися традиційні форми і методи навчання.

Метод бесіди проводили при первинному знайомстві з дитиною та батьками, а також під час індивідуальних батьківських конференцій, які проводяться двічі на навчальний рік – наприкінці кожного півріччя.

Метод спостереження вважається основним серед усієї сукупності методів психології і основним у роботі Монтессорі-педагога. За період 2006 – 2011 рр. спостереження були використані у процесі співпраці з батьками дітей, у яких були виявлені ті чи інші проблемні моменти в поведінці.

Спостереження проводилися у природних для учнів початкової школи Монтессорі І рівня: 1 клас (19 учнів), 2 клас (15 учнів) і для учнів початкової школи Монтессорі ІІ рівня: 3 клас (13 учнів), 4 клас (12 учнів) умовах життя і навчання у вересні, листопаді 2009 р. (на початку І семестру) та в березні 2011 р. (наприкінці ІІ семестру).

Пріоритетними напрямами експериментальної роботи були:

• експериментальна апробація шляхів вирішення конфліктних ситуацій;
• нові форми залучення до співпраці батьків;
• вдосконалення підготовленого середовища класів початкової школи І і ІІ рівнів;
• відвідування учнями початкової школи дошкільних класів Монтессорі з метою формування читацької культури.

У результаті експериментально-дослідної роботи було розроблено:

• пакет форм для проведення індивідуальних батьківських конференцій;
• пакет форм для проведення та реєстрації спостережень різних типів;
• авторські дидактичні матеріали для поповнення підготовленого середовища (понад 100 найменувань);
• методичне забезпечення поурочного планування з української мови;
• перелік робіт з читання для учнів різного віку початкової школи Монтессорі І рівня;
• індивідуальні бланки реєстрації самостійної роботи учня з матеріалом з математики, письма та читання;
• бланк реєстрації вчителем якості роботи учнями з письма і математики;
• бланк з індивідуальної роботи з учнями, які потребують додаткової допомоги;
• бланк реєстрації індивідуальних міні-бесід з батьками;
• особистий листок досягнень учнів;
• бланк «Конфлікт та шляхи його вирішення»;
• бланк «Моє повідомлення»
• «Трояндова книга» – книга побажань, привітань, зауважень;
• пам’ятка батькам першокласників;
• дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів;
• індивідуальні бланки реєстрації самостійної роботи учнів з матеріалами з навчальних предметів;
• збірку статей «Вісник Монтессорі. Ювілейний випуск»;
• інформаційний буклет про школу, присвячений 15-річчю закладу.

Загальний висновок

За період з 2006 р. по 2011 р. педагогічний колектив школи-Монтессорі отримав цінний досвід роботи з учнями початкової школи І ступеня за педагогічною системою Марії Монтессорі.

Наявність у випускників дошкільних класів Монтессорі досвіду роботи за правилами формує готовність до навчання в початковій школі Монтессорі, де основною формою організації навчально-виховного процесу є вільна робота за власним вибором, а також обумовлює більшу позитивну динаміку протягом року у формуванні необхідних умінь, що засвідчують сформованість у дитини навичок соціалізації і самоорганізації.

Зменшення у 1 – 2 класах відсотку учнів, які на кінець року ініціювали конфлікт та потребували допомоги у його вирішенні свідчить про зростання рівня соціалізації.

Результативним є запровадження практики тижневих індивідуальних контрактів для розвитку учнями вміння планувати свою роботу, розподіляти свій робочий час. Для педагогів це дає можливість здійснювати особистісно-орієнтований підхід до кожного учня. Успішним є започаткування вмінь презентувати свої творчі проектні роботи учнями початкової школи Монтессорі ІІ рівня для учнів початкової школи Монтессорі І рівня з навчальних курсів «Я і Україна», «Музичне мистецтво».

Успішність започаткування вільної роботи різновікових груп учнів початкової школи Монтессорі І ступеня в рамках дня інновацій дає змогу передбачити можливість розширення цього досвіду.

Експериментальна база: СЗШ № 104 ім. О.Ольжича; НВК №240 «Соціум»; СШ№ 214; СЗШ № 226.

Термін проведення експерименту: 2010-2014 роки.

Науковий керівник: Якунін Я.Ю., кандидат хімічних наук, завідувач кафедри методики природничо-математичної освіти і технологій Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Відповідно до Концепції профільного навчання в старшій школі, затвердженої наказом МОН України за №854 від 1.09.2009р. «Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі», старша школа функціонує як профільна. Це створює умови для реалізації диференційованого підходу до навчання й урахування індивідуальної траєкторії розвитку учнів. Профільність навчання визначається на основі визначення освітніх потреб учнів і їхніх батьків, технічних, матеріальних кадрових можливостей школи, перспектив здобуття подальшої освіти випускниками школи.

Як відомо, навчально-психологічна підготовка учнів до профільного навчання й отримання майбутньої професії – процес безперервний. Однак, досвід роботи зі старшокласниками свідчить, що у більшості випадків в учнів на останніх роках шкільної освіти відбувається зміна пріоритетів щодо вибору майбутньої професії, що призводить до невідповідності раніше обраного профілю предметів у старшій школі.

З метою активізації процесу впровадження профільного навчання Міністерством освіти та науки була прийнята галузева Програма впровадження профільного навчання на 2008-2010 рр. (затверджено колегією Міністерства освіти та науки, протокол № 4/11-2 від 24.04.08), що мала на меті «… створення умов для диференціації змісту навчання старшокласників, можливостей для побудови учнями індивідуальних освітніх програм, забезпечення поглибленого вивчення окремих предметів». Одним із заходів щодо реалізації Програми впровадження профільного навчання на 2008-2010 рр. було застосування різних форм профільного навчання і технологій навчального процесу. Керуючись Концепцією профільного навчання у старшій школі й інноваційним досвідом роботи профільних шкіл, колективи СЗШ № 104 ім. О.Ольжича, НВК № 240 «Соціум» та СЗШ № 226 намагаються перенести в навчально-виховний процес загальноосвітнього середнього закладу систему мультипрофільного навчання в 10-11 класах.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: процес навчання учнів старших класів у профільних динамічних групах в умовах загальноосвітнього середнього закладу.

Предмет експериментально-дослідної роботи: зміст, методи і форми роботи профільних груп в класах III ступеню навчання, що створюються для підвищення ефективності вивчення, індивідуально та свідомо обраних, предметів.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити систему мультипрофільного навчання у середній загальноосвітній школі, що забезпечить підвищення рівня готовності старшокласників до соціального і професійного самовизначення та самореалізації у житті.

Основні завдання дослідження:

• розробити та апробувати організаційно-педагогічні умови мультипрофільного навчання у середній загальноосвітній школі;
• розробити методику формування динамічних учнівських груп у старших класах, адаптувати навчальні програми і плани для профільних динамічних груп;
• розробити підходи щодо створення індивідуальних графіків та індивідуальних траєкторій розвитку учнів в системі мультипрофільного навчання;
• обрати та запровадити ефективні методики вивчення запитів учнів та їх батьків щодо потреб у профілізації в умовах мультипрофільного навчання;
• здійснювати моніторинг стану реалізації експериментально-дослідної роботи;
• забезпечити науково-методичну підготовку вчителів для роботи в учнівських динамічних групах в умовах мультипрофільного навчання;
• розробити ефективну модель навчально-виховної роботи в старших класах з урахуванням особливостей впровадження проекту;
• розробити й запровадити програму психологічного супроводу індивідуальної роботи з учнями в системі мультипрофільного навчання;
• розробити методичні рекомендації щодо організації мультипрофільного навчання у старших класах.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає:

• створення динамічних груп всередині паралелі класів, навчання в яких обирає учень (за участю батьків, вчителів, психологічної служби) для поглибленого, академічного або стандартного освітнього рівня;
• забезпечення умов для життєвого і професійного самовизначення старшокласників, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією;
• індивідуалізація навчально-виховного процесу в старших класах;
  забезпечення високої мотивації учнів до вивчення профільних предметів у динамічних групах;
• впровадження кураторства в старших класах (замість класного керівництва);
• використання інтегральної технології навчально-виховного процесу та продуктивної технології навчання (за І.П.Підласим).

Серед основних напрямів роботи передбачено теоретико-практичне оволодіння психологами, вчителями-предметниками, класними керівниками та класоводами психолого-педагогічними технологіями прогнозування розвитку особистості учня і конструювання навчально-виховних задач його особистісного розвитку, методиками роботи в динамічних групах в умовах мультипрофільного навчання, діагностичними методиками комплексного аналізу навчально-виховного процесу; проведення методологічних семінарів-практикумів із питань конструювання задач особистісного розвитку учнів, класних колективів на основі комплексної психолого-педагогічної діагностики учасників навчально-виховного процесу шляхом системного аналізу освітнього процесу навчального закладу; теоретико-практичне оволодіння педагогічним колективом технології програмування та моделювання сюжетної лінії навчально-виховних проектів; проведення вхідного комплексного моніторингу готовності старшокласників до соціального і професійного самовизначення та самореалізації; створення шкільних лабораторій і творчих майстерень для педагогічних працівників, батьків та учнів; безпосереднє запровадження системи мультипрофільного навчання; запровадження і оцінка ефективності технологій прогнозування розвитку особистості учня і конструювання навчально-виховних задач його особистісного розвитку, методик роботи в динамічних групах в умовах мультипрофільного навчання, діагностичних методик комплексного аналізу навчально-виховного процесу; визначення ефективності навчальних програм в системі мультипрофільного навчання з метою корегування траєкторій особистісного розвитку учнів; удосконалення системи управлінської діяльності навчального закладу з урахуванням впровадження системи мультипрофільного навчання та проектування особистісно-розвивального змісту навчально-виховного процесу; проведення поточних зрізів психосоціального розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу; проведення статистично-кількісного аналізу результатів експерименту; здійснення порівняльного аналізу традиційного профільного і мультипрофільного навчання; проведення вихідного комплексного моніторингу готовності старшокласників до соціального і професійного самовизначення та самореалізації; науково-практичну акредитацію системи мультипрофільного навчання; проведення комплексного моніторингу результатів експериментально-дослідної роботи; підведення підсумків експериментально-дослідної роботи.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у проведенні експериментальної перевірки системи мультипрофільного навчання в середній загальноосвітній школі, що має підтвердити її дієвість шляхом:

• зниження психологічного напруження на школярів за рахунок свідомого вибору учням глибини вивчення навчальних предметів;
• досягнення раціонального розподілу навчального навантаження як наслідок організації динамічних груп;
• отримання учнями якісних освітніх компетентностей на основі розуміння ними своїх здібностей, нахилів, інтересів та високої мотивації до навчання;
• гуманізації навчально-виховного процесу, як результату особистісно зорієнтованого підходу до профільного навчання у середній загальноосвітній школі ;
• зменшення помилковості під час професійного самовизначення завдяки наявності багатоваріантних освітніх індивідуальних маршрутів мультипрофільної системи.

Загальний висновок

Отже, створення системи мультипрофільного навчання у середній загальноосвітній школі дійсно сприятиме формуванню високої самомотивації до навчання і вибору майбутньої професії, виробленню в учнів якісних освітніх компетентностей шляхом зниження психологічного напруження, раціонального розподілу навчального навантаження, свідомого вибору глибини вивчення шкільних предметів.

Експериментальна база: СЗШ № 186; гімназія № 290; «Слов’янська гімназія»; ліцей «Наукова зміна»; СЗШ № 259; СЗШ № 306; гімназія «Троєщина»; гімназія № 191 ім. П. Тичини; гімназія № 136; Печерська гімназія № 75; гімназія № 32; Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка; СШ№ 24; СЗШ № 253; ліцей митної справи № 144; СШ № 52; СЗШ № 95; СЗШ№ 139; гімназія № 143; СЗШ № 285; ліцей № 157.

Термін проведення експерименту: 2009-2011 роки.

Науковий керівник: Богачков Ю.М., завідувач відділу дослідження і проектування навчального середовища Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, кандидат технічних наук.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Пріоритетним напрямом розвитку сучасної шкільної освіти визнано використання дистанційних форм навчання і підтримки традиційного навчання, заснованих на Інтернет-технологіях.

Розвиток дистанційної освіти пропагується низкою нормативно-правових документів, зокрема Законів України «Про національну програму інформатизації», «Про внесення змін до Закону України «Про національну програму інформатизації», «Про вищу освіту», «Про електронні документи та електронний документообіг», Указом Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» й ін.

Удосконалення інформаційних технологій, поява соціальних електронних сервісів Веб 2.0 і концепцій навчання Педагогіка 2.0 кардинально видозмінюють наявні освітні системи. Нині особливої активізації набули дослідження, пов’язані насамперед із осмисленням, розробкою і впровадженням сучасних дистанційних навчальних технологій, що підтримують змішане навчання.

Однак, як показує аналіз освітянського досвіду, ці новації не мають належного застосування в освітній практиці середньої школи через невизначеність шляхів їхнього практичного використання. Невирішеність низки питань, пов’язаних з особливостями організації дистанційної освіти, невизначеність у використанні оптимальних організаційних форм і навчальних технологій залежно від умов конкретного освітнього середовища, нерозробленість належного науково- і навчально-методичного забезпечення аргументують значущість дистанційного навчання.

Отже, організація і проведення дослідження способів ефективної побудови навчального середовища дистанційних педагогічних систем та застосування у навчальному процесі дистанційних технологій навчання в середніх загальноосвітніх навчальних закладах (ЗНЗ) є актуальним і своєчасним.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: процес дистанційного навчання школярів.

Предмет експериментально-дослідної роботи: визначення кількісних та якісних залежностей результатів дистанційного навчання від системо-утворюючих факторів (нормативних, організаційних, методичних, технологічних, кадрових, інформаційних), а також форми та умов навчання.

Мета експериментально-дослідної роботи: експериментально перевірити доцільність та ефективність використання елементів дистанційного навчання в умовах загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• сформувати мережу закладів-учасників експерименту;
• створити інформаційний Web-сайт для підтримки експерименту;
• забезпечити доступ експериментальних загальноосвітніх закладів до середовища дистанційного навчання;
• апробувати дистанційні технологій навчання у ЗНЗ м.Києва;
• організувати інформаційну і роз’яснювальну роботу серед учнів, батьків, учителів із метою формування позитивного ставлення до дистанційної форми навчання;
• удосконалити наявні засоби дистанційного навчання для використання у ЗНЗ;
• розробити методику і технології адміністрування ресурсів дистанційного навчання;
• розробити навчальні ресурси для підготовки викладачів та фахівців дистанційного навчання;
• розробити навчальні ресурси для підготовки школярів до роботи у середовищі дистанційного навчання;
• адаптувати методики дистанційного навчання для умов використання у ЗНЗ;
• розробити рекомендації до нормативів роботи учнів і викладачів у середовищі дистанційного навчання.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав формування дистанційного навчального середовища та налаштування адміністративної системи керування експериментом.

Для забезпечення високого рівня успішності діяльності такого середовища було організовано навчання всіх учасників експерименту (вчителів інформатики, вчителів-предметників, школярів) шляхом організації роботи постійнодіючих семінарів. Під час пробного дистанційного навчання передбачалося усвідомлення сутності технології роботи у середовищі дистанційного навчання.

Шляхом збору експериментальних даних (інформації про діяльність та результати) та моніторингу дистанційного навчання виявляються його функціональні можливості та аспекти, які потребують доопрацювання.

Експериментальне дистанційне навчання здійснюється у запланованих обсягах і передбачає формування експериментальних дистанційних навчальних груп із конкретних предметів (викладач, предмет, тема, школярі) для участі в експериментальному етапі, анкетування прямих і опосередкованих (батьки, куратори) учасників експерименту, а також розроблення, доопрацювання методичного забезпечення.

На основі обробки експериментальних даних, результатів обговорень проведення конференції передбачено укладання методичних рекомендацій щодо упровадження елементів дистанційного навчання школярів у загальноосвітніх навчальних закладах.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у створенні мережі закладів м. Києва з досвідом використання дистанційних форм навчання у НВП; створення осередку підготовлених фахівців дистанційного навчання; створення й апробацію авторських навчальних ресурсів; формування міської спільноти дистанційного навчання школярів; розроблення й апробацію методичних матеріалів супроводу дистанційного навчання школярів.

Загальний висновок

Як показує досвід організації і проведення спеціальних експериментальних досліджень, дистанційне навчання дійсно є однією з актуальних і ефективних форм освітньої діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Перевагами дистанційної форми навчання є можливість порівняно швидкого оновлення знань за підтримки інформаційних ресурсів зі світових електронних інформаційних мереж, додаткова свобода учня у виборі і реалізації індивідуальної навчальної траєкторії. Дистанційне навчання дозволяє практично без обмежень розширити навчальну аудиторію викладача, а також сприяє забезпеченню рівного доступу до якісної освіти широких верств різних категорій школярів, (зокрема інвалідів).

Експериментальна база: Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Термін проведення експерименту: 2010-2015 рр.

Науковий керівник: Данилюк І.В., доцент кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат психологічних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. В умовах сьогодення в усіх галузях людської життєдіяльності, а насамперед в освіті, акцент зміщується на здоров’язбережувальні функції. Одним із викликів сучасної доби є перехід від знань до життєво значущої освіти, від школи знань – до школи мислення і дії, від формального виховання до самовиховання (вихованості) та елітного виховання, від «освіти на все життя» – до «освіти через усе життя» і «для життя». Нині особливу увагу звертають на створення таких умов, які б забезпечували розвиток соціально зрілої, здорової особистості. У такому контексті актуальності набуває тема науково-дослідної роботи «Здорова дитина – успішна родина – стабільна країна». Особливої знаковості набуває цей проект з огляду на важливість теми для виховання позитивної спрямованості стосовно поглядів на спосіб життя дітей і молоді, оскільки сучасний стан здоров’я підростаючого покоління викликає занепокоєння. За результатами досліджень кожна п’ята дитина народжується з відхиленнями в стані здоров’я. У 90 % школярів діагностуються різні види захворювань. Тому освітні заклади мають спрямовувати свою увагу на виховання здорової молоді, для якої здоровий спосіб життя та здоров’я є вважливими ціннісними орієнтирами.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає у створенні в акмеологічному просторі ліцею сприятливої атмосфери для збереження фізичного, психосоматичного, емоційного здоров’я учнів ліцею з метою розвитку їх фізичних, інтелектуальних, творчих здібностей, обдарувань. Експериментом передбачено комплексне використання здоров’язберігаючих технологій, тобто сприятливих умов навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання і виховання), а також оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), повноцінний і раціонально організований руховий режим.

Серед здоров’язберігаючих технологій виокремлюють такі їх типи:

• здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу;
• оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я (фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія);
• технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму і зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання (валеологічна освіта);
• виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посилення мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини, нації.

В системі освіти використовуються такі групи технологій: медико-гігієнічні (контроль і допомога в забезпеченні належних гігієнічних умов відповідно до регламентації санітарних норм, що здійснюється насамперед медичною службою навчального закладу шляхом проведення акцій, заходів з профілактики різних захворювань), фізкультурно-оздоровчі (загартовування, тренування, що реалізується переважно на уроках фізкультури та під час занять спортивних секцій), екологічні здоров’язберігаючі технології (виховання в учнів любові до природи, прагнення піклуватися про неї, залучення до дослідної діяльності в сфері екології), технології забезпечення безпеки життєдіяльності (реалізують спеціалісти з охорони праці, грамотність учнів з цих питань забезпечується опануванням курсу ОБЖД), здоров’язберігаючі освітні технології – захисно-профілактичні (спрямовані на захист людини від несприятливих на здоров’я впливів), компенсаторно-нейтралізуючі (забезпечення необхідних для повноцінної життєдіяльності організму фізкультхвилинок, «хвилинок емоційного розвантаження», вітамінізація харчування), стимулювальні (прийоми, методи, технології, що дозволяють активізувати власні сили організму – температурне загартування, фізичне навантаження, психотерапія), інформаційно-навчальні (забезпечують необхідний рівень грамотності для піклування про здоров’я).

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: рівень психоемоційного, фізичного здоров’я ліцеїстів І – III курсів.

Предмет експериментально-дослідної роботи: вивчення динаміки змін, ефективності впливу акмеологічного простору ліцею на психоемоційне й фізичне здоров’я ліцеїстів.

Мета експериментально-дослідної роботи: створити здоров’язбережувальне середовище, обрати й комплексно впровадити здоров’язбережувальні, оздоровчі технології, а також технологій навчання здоров’ю, що сприятимуть вихованню соціально зрілої, здорової, емоційно стійкої, психологічно врівноваженої цілісної особистості ліцеїста.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• виховання в учнів особистісних якостей, киї сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність;
• формування соціальної та особистої мотивації збереження та зміцнення здоров’я шляхом залучення учнів до регулярних занять фізичною культурою і спортом, шляхом формування мотивації та переконання в ліцеїстів необхідності рухової активності як невід’ємного чинника здорового способу життя та успішної життєдіяльності;
• підвищення відповідальності родини за особисте здоров’я дитини;
  запобігання алкоголізму, тютюнопалінню, наркоманії;
  реалізація заповідей здорового способу життя ліцеїстами у щоденному житті;
• виховання валеологічної культури підлітків;
• формування в учнів цінностей здорового способу життя, соціальних та громадянських компетентностей;
• розвиток і реалізація національних та родинно-сімейних традицій здорового способу життя та виховання здорової дитини із широким
• залученням батьків, учителів, громадськості до цього процесу;
• створення здоров’язбережувального середовища;
• ефективне використання здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі;
• збереження фізичного, психічного, духовного здоров’я ліцеїстів в акмеологічному просторі ліцею.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи включає такі напрямки діяльності педагогічного колективу: освіта ліцеїстів у сфері здоров’я, програмне і практичне керування фізичною активністю учнів, організація якісного шкільного харчування, надання якісних медичних послуг Медичною службою закладу, психологічні й соціальні консультації Психологічною службою ліцею, опанування педагогами сучасними здоров’язбережувальними технологіями, активне залучення батьків, громадськості у захисно-профілактичній, інформаційно-навчальній, просвітницькій діяльності.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи спрямовано на створення моделі впливу структурних компонентів акмеологічного простору ліцею та позаліцейного середовища на стан фізичного й емоційного здоров’я ліцеїстів «Школа сприяння здоров’я»; розробку «Паспорту здоров’я» у «Щоденнику ліцеїста».

Загальний висновок

Дослідно-експериментальна робота за темою «Здорова дитина – успішна родина – стабільна країна» є доцільною і має теоретичну і практичну значущість, оскільки є ефективним кроком у вирішенні проблеми реалізації здоров’язбережувальної функції освіти.

Експериментальна база: СШ №23

Термін проведення експерименту: 2010-2015 рр.

Науковий керівник: Маруненко І.М., завідувач кафедри анатомії і фізіології людини Інституту психології та соціальної педагогіки КУ імені Бориса Грінченка

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Важливою проблемою в умовах глобалізації суспільства є збереження і зміцнення здоров’я дітей, їх духовне зростання. З огляду на це в освітній галузі посилився пошук нових підходів до організації навчально-виховного процесу, які б виконували здоров’язбережувальну функцію й забезпечували б створення оптимальних умов для духовного зростання особистості, повноцінної реалізації психофізичних можливостей, збереження та зміцнення здоров’я.

Аналіз практичного досвіду діяльності загальноосвітніх навчальних закладів переконує, що у навчально-виховному процесі домінує інформаційна складова освіти, а фізичному розвитку школярів не приділено належної уваги. При цьому фізичний розвиток дітей і підлітків відображає ріст і розвій дитини, морфологічне і фізіологічне вдосконалення органів та систем, є провідним критерієм здоров’я як популяції, так і стану здоров’я всього населення.

У межах варіативної складової навчального плану обсяг інформаційно насиченого навантаження постійно зростає всупереч психофізіологічним потребам дитини щодо рівномірного чергування інтелектуального, фізичного та емоційного навантаження. Зважаючи на це, запровадження у навчально-виховний процес системи заходів, що спрямовані на фізичний розвиток і виховання учнів, підтримку їхнього здоров’я, зняття емоційної напруги є однією з необхідних умов збалансування життєдіяльності дитини. Саме таку мету переслідували розробники проекту «Школа здоров’я».

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в популяризації здорового способу життя, проведенні фізично активного дозвілля та забезпеченні органічного поєднання і чергування інтелектуальної, фізичної й емоційної діяльності під час навчально-виховного процесу у закладах освіти. Проект передбачає активну діяльність медичних працівників та їх роль не лише в сфері медичних оглядів і профілактичних заходів, але й інтегративну участь з колективом закладу освіти у формуванні валеологічного світогляду учнів та участь в оздоровчих заходах. Умови «Школи здоров’я» ураховують організацію раціонального режиму дня, де будуть враховані вікові особливості розвитку школярів. Головним критерієм при цьому є чергування інтелектуальної, фізичної й емоційної діяльності, формування навичок здорового способу життя, виховання негативного ставлення до шкідливих звичок.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: розвиток, виховання, освіта особистості учня спеціалізованого навчального закладу.

Предмет експериментально-дослідної роботи: система оздоровчо-педагогічного проектування особистісного розвитку учня в умовах навчально-виховного процесу спеціалізованого навчального закладу.

Мета експериментально-дослідної роботи: створити умови для збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я учнів шляхом впровадження експериментальної системи оптимізації фізичного виховання у межах цілісного навчально-виховного процесу спеціалізованого навчального закладу.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, вивчення наявних проблем у практиці оптимізації фізичного виховання у рамках цілісного навчально-виховного процесу ЗНЗ;
• обґрунтування функцій, напрямів, етапів проектування особистісно-розвивального змісту навчально-виховного процесу СНЗ;
• розкриття сутності і структурних компонентів системи оздоровчо-педагогічного проектування змісту навчально-виховного процесу;
  експериментальна перевірка ефективності цілісної оздоровчо-педагогічної системи і, зокрема, технологій проектування особистісно-розвивального змісту навчання і виховання в системі роботи спеціалізованого навчального закладу;
• створення умов для зміцнення фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я учнів;
• формування здорового способу життя та позитивної соціальної орієнтації, сприяння валеологізації навчально-виховного процесу;
  проведення фахівцями медичних оглядів, оздоровчо-профілактичних заходів;
• моніторинг фізичного і психічного здоров’я учнів, вивчення проблеми впливу на здоров’я дітей самого навчально-виховного процесу та навколишнього середовища;
• залучення до вирішення проблеми зміцнення здоров’я підростаючого покоління педагогічного колективу школи, органів охорони здоров’я, місцевої влади та громадських організацій.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає комплекс заходів:

• теоретико-практичне оволодіння педагогічним колективом діагностичними методиками комплексного аналізу навчально-виховного процесу;
• комплексний моніторинг фізичного та психо-соціального розвитку учнів;
• факультативні заняття у формі тренінгів і загальношкільні заходи з питань формування здорового способу життя;
• проведення ранкової гімнастики, уроків ритміки, релаксації;
• налагодження роботи фітобару, аромотерапія;
• дихальна гімнастика, оздоровлюючий масаж;
• факультативні заняття з аеробіки і шейпінгу, уроки здоров’я в басейні;
• організація і проведення відпочинку й оздоровлення учнів у канікулярний період;
• статистично-кількісний аналіз результатів експерименту та порівняльну характеристику традиційної та інноваційної системи навчально-виховного процесу.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають в оптимізації системи фізичного виховання в навчальному закладі, покращенні стану здоров’я учнів, формуванні здорового способу життя школярів, створенні цілісної системи оздоровлення дітей, позитивних змінах у динаміці фізичного й інтелектуального розвитку учнів, підвищенні результативності навчально-виховного процесу.

Загальний висновок

З огляду на актуальність і знаковість експериментально-дослідної роботи, яка полягає у створенні інноваційної освітньої системи проектування особистісно-розвивального змісту навчально-виховного процесу спеціалізованого навчального закладу, що максимально оптимізує цілісний процес фізичного виховання і розвитку учнів, враховуючи набуття нових знань, умінь і навичок з питань формування здорового способу життя, апробація проекту «Школа здоров’я» є доцільною не тільки на базі СШ № 23 Деснянського району м.Києва, а й потребує поширення в інших освітніх закладах України.

Експериментальна база: СЗШ № 5

Термін проведення: 2011 – 2016 рр.

Науковий керівник: Гацко О.В., старший викладач кафедри фізичного виховання Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Головними завданнями сучасної школи є засвоєння вихованцями цінностей культури, осягнення основних типів свідомості людини, що відображають етапи її духовного розвитку, формування цінностей здорового способу життя. У площині освітньої політики у 2006 р. було ухвалено рішення «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування». Основний акцент у документі зроблено на формуванні всебічно розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової зустрітися з викликами сучасного життя. Адже пріоритетом існування людини визнано опанування й усвідомлення національних і загальнолюдських цінностей. Кожен повинен зайняти гідне місце у світі, своєю працею примножувати здобутки нашої цивілізації на терені національних культурних надбань; усвідомити, що людина – унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Вона «найдивніше із дивних див» – з її різноманітними біологічними, психологічними рисами. Стаючи повноправним членом соціуму, людина не повинна втратити свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Сучасний стан духовної культури і моралі суспільства справедливо вважають критичним і таким, що складає соціальну проблему глобального масштабу. Таке явище є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами.

У такому контексті актуалізується необхідність використання у навчально-виховному процесі морально-духовних, культурних надбань і зокрема християнських цінностей, що слугують потужним джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки та ієрархії аксіосфери особистості.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на вивчення християнських традицій українського народу; взаємодія педагогів і керівників гуртків духовно-етичного, естетичного та спортивного напрямків.

Предмет експериментально-дослідної роботи: діяльність учнів у гуртках духовно-етичного, естетичного та спортивного напрямків.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність використання у навчально-виховному процесі християнських традицій для формування фізично здорової та духовно розвиненої особистості учня.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• вивчення й аналіз наявних проблем у практиці впровадження у навчально-виховний процес предметів духовно-естетичного спрямування;
• аналіз основних принципів, об’єктів і системи духовно-естетичного виховання в школі, їх взаємозв’язку з формуванням здорового способу життя;
• здійснення експериментальної перевірки ефективності цілісної психолого-педагогічної системи і зокрема створення умов для саморозвитку дитини в системі роботи школи;
• розробка науково-методичних рекомендацій щодо впровадження системи виховання і розвитку учнів на основі створення умов для саморозвитку дитини з використанням християнських традицій українського народу та формування цінностей здорового способу життя в практику роботи школи;
• ознайомлення учнів із загальнолюдськими цінностями та формування особистості учня на основі науково-філософської та духовної, моральної і культурної традицій;
• залучення учнів до роботи в гуртках духовно-етичного, естетичного та спортивного напрямків;
• проведення соціологічних досліджень.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає використання сучасних освітніх та здоров’язберігаючих технологій:

• фізкультурно-оздоровчі, спрямовані на фізичний розвиток учнів: загартовування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості та інших якостей, які вирізняють здорову, треновану людину від фізично слабої. Такі технології реалізуються переважно на уроках фізкультури, під час занять спортивних секцій та гуртків спортивного напрямку;
• екологічні здоров’язберігаючі технології спрямовані на виховання в учнів любові до природи, прагнення піклуватися про неї, залучення до дослідної діяльності в сфері екології: проект «Екологічна стежка», уроки на базі Ботанічного саду, факультативи «Здоров’я людини і довкілля», «Екологія»;
• технології забезпечення безпеки життєдіяльності реалізують спеціалісти з охорони праці, грамотність учнів з цих питань забезпечується опануванням курсу основ здоров’я;
• здоров’язберігаючі освітні технології – захисно-профілактичні (спрямовані на захист людини від несприятливих на здоров’я впливів), компенсаторно-нейтралізуючі (забезпечення необхідних для повноцінної життєдіяльності організму фізкультхвилинок, «хвилинок емоційного розвантаження», вітамінізація харчування), стимулювальні (прийоми, методи, технології, що дозволяють активізувати власні сили організму – температурне загартування, фізичне навантаження, психотерапія), інформаційно-навчальні (забезпечують необхідний рівень грамотності для піклування про здоров’я). Їх реалізація забезпечується шкільним психологом і фахівцями районного Центру здоров’я;
• методи духовно-естетичного спрямування передбачають уведення курсу «Християнської етики в українській культурі» у співпраці з Київською православною богословською академією, навчально-краєзнавчі екскурсії, бінарні та інтегровані уроки з використанням духовно-культурної спадщини людства, інсценування календарно-релігійних свят, моделювання ситуацій, що потребують морально-етичного вибору, диспути та дискусії з обговоренням морально-етичних проблем;
• методи емпіричного характеру: діагностичні, соціометричні, прогностичні, обсерваційні.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у створенні в школі умов для саморозвитку дитини з використанням християнських традицій українського народу, сприятливої атмосфери для збереження фізичного, психосоматичного, емоційного здоров’я учнів школи з метою формування їх фізичних, інтелектуальних, творчих здібностей, обдарувань, формування духовно зрілої особистості; реальному підвищенні духовно-морального рівня підростаючого покоління, формування стійкої системи мотивації, світоглядних позицій та культури життя у дітей та молоді. Очікувані результати також передбачають розробку обґрунтованих науково-методичних рекомендацій щодо впровадження системи виховання та розвитку учнів з використанням християнських традицій українського народу в практику роботи й укладання бібліографічного покажчика на основі проведення експерименту.

Загальний висновок

Створення у середніх загальноосвітніх закладах умов для саморозвитку дитини на основі використання християнських традицій українського народу забезпечує сприятливу атмосферу для збереження фізичного, психосоматичного, емоційного здоров’я учнів школи з метою розвитку їх фізичних, інтелектуальних, творчих здібностей, обдарувань, формування духовно зрілої особистості учня й реально підвищує духовно-моральний рівень підростаючого покоління, формує стійку систему мотивації, світоглядних позицій та культури життя у дітей і молоді.

Експериментальна база: СШ №20

Термін проведення: 2008-2014 рр.

Науковий керівник: Полюк І.С., завідувач кафедрою теорії та практики перекладу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», кандидат філологічних наук.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Процес об’єднання Європи, його розповсюдження на схід супроводжується формуванням загального освітнього і наукового простору й розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. Іншомовна освіта в Україні реформується з урахуванням основних досягнень європейських країн у цій галузі та відповідно до таких документів Ради Європи, як «Білінгвальна освіта: основні стратегічні завдання», «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання», «Європейський мовний портфель», «Приведення екзаменів з мови у відповідність до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти» та вимоги до Євроіспитів.

Ідеї мовної політики Ради Європи знаходять все ширшу реалізацію в нашій державі: збільшується кількість мов, що вивчаються; зростає кількість осіб, які володіють принаймні однією іноземною мовою; в середніх навчальних закладах започатковано вивчення кількох іноземних мов; в університетах збільшується кількість академічних годин на вивчення іноземної мови; в деяких вищих закладах освіти іноземна мова вважається другою робочою мовою.

У такому контексті набуває пріоритету дослідно-експериментальна робота «Створення моделі білінгвального загальноосвітнього навчального закладу», що проводиться на базі спеціалізованої школи №20 – ЗНЗ І – ІІІ ступенів Оболонського району м.Києва із поглибленим вивченням французької мови з 1 класу.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає у створенні оригінальної моделі білінгвального навчального закладу. До її складу входять підсистеми адміністративної, методичних, мобільних творчих груп учителів, батьківського комітету, піклувальної, педагогічної, методичної, координаційної рад, відділів роботи з обдарованими дітьми, моніторингових досліджень, інформаційно-презентаційної роботи та зовнішніх зв’язків, інтеграції білінгвальності в систему позакласної роботи.

Схема введення білінгвальності в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи передбачає включення до системи базових предметів навчальних дисциплін із поглибленим вивченням французької мови (1 клас), англійської мови (2 клас), вивченням математики французькою мовою (3-4 класи). В основній школі пропонується до змісту базового освітнього компоненту включити опанування білінгвальних дисциплін (математика, інформатика, історія, географія французькою мовою). В освітній процес старшої школи передбачено включення спецкурсів (ділова французька мова, французька література, технічний переклад).

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель білінгвального загальноосвітнього навчального закладу.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми й вивчити досвід білінгвального навчання в українській і міжнародній практиці;
• обґрунтувати, розробити й апробувати модель білінгвального навчання у системі загальної середньої освіти як складову безперервного навчання (школа – український ВНЗ – французький ВНЗ);
• розробити зміст, методи і прийоми білінгвального навчання та методику їх використання;
• перевірити на практиці ефективність запропонованої методики;
  провести практичний семінар з обміну досвідом з школами міст, де впроваджується білінгвальність (мм. Донецьк, Дніпропетровськ, Севастопіль);
• залучити французьких викладачів до свіпраці протягом навчального року;
• проаналізувати, узагальнити й систематизувати основні експериментальні дані;
• виокремити підходи й технології навчання, які забезпечують ефективність розробленої моделі.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: організація білінгвальної освіти в загальноосвітньому навчальному закладі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: зміст, методи, види і форми білінгвальної освіти, які забезпечують створення моделі білінгвального загальноосвітнього навчального закладу.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав білінгвальний розвиток учнів засобами основних шкільних предметів.

У початковій і основній школах білінгвальна освіта здійснюватиметься переважно шляхом реалізації інтегративного підходу у навчанні, узгодження вітчизняних навчальних програм із французької мови та інших предметів, української і французької програм з французької мови та інших обраних предметів.

У старшій школі додається використання іноземної мови для профільного навчання з використанням спеціально розроблених елективних курсів.

Подальший розвиток білінгвальна освіта отримає у позаурочний час (літні табори, гуртки, конференції, проектна діяльність, заходи з франкофонії тощо).

Основною характеристикою моделі білінгвального загальноосвітнього навчального закладу є відкритість, що передбачає

• обов’язкове вивчення першої іноземної мови з 1 класу початкової школи;
• обов’язкове введення з другого класу другої (вибірково-третьої) іноземної мови;
• введення в основній школі вивчення двох предметів нелінгвістичного характеру;
• систематичний моніторинг навчальних досягнень учнів за інтегрованим типом відповідно до вимог французьких програм DELF i DALF;
• систематична підготовка педагогів для роботи у системі білінгвального навчання;
• залучення волонтерів-педагогів, яких направлятиме Посольство Франції.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають в оновленні, модернізації освітнього процесу в школі шляхом запровадження білінгвальної освіти навчання як складової безперервної освіти, виявлення потенційних можливостей білінгвального навчання та умов його реалізації, надання психолого-педагогічного й дидактичного обґрунтування доцільності використання білінгвального навчання, створення навчальних і професійних порт-фоліо для початкової, основної та старшої школи.

Загальний висновок

На основі проведеної експериментально-дослідної роботи дослідники відзначили її результативність й виокремили передумови успішності навчання у білінгвальних секціях. Для продуктивного навчання в білінгвальних секціях необхідно мати достатній рівень знань із предметів рідною мовою та достатній рівень знань з французької мови, додаткові години з іноземної мови.

Основними компонентами структури мотивації оволодіння іноземною мовою в умовах білінгвального навчання виступають пізнавальна, професійна і білінгвальна мотивація.

Всебічне застосування в навчально-виховному процесі інформаційних технологій підвищує ефективність навчання та його інтенсифікацію й індивідуалізацію залежно від здібностей учнів, збільшує частку креативної самостійної роботи.