База експерименту: ліцей митної справи № 144 ім. Г. Ващенка.
Термін проведення експерименту: 2009-2014 роки.
Науковий керівник: Жерноклєєв І.В., доцент кафедри трудового навчання і креслення НПУ імені М.П.Драгоманова, кандидат педагогічних наук, докторант.
Актуальність експериментально-дослідної роботи. У зв’язку зі вступом України до співдружності європейських країн, які підписали Болонську угоду, актуальною стала проблема переходу на інші показники якості підготовки випускників навчальних закладів. Знаннєвоцентризм освітньої системи минулого століття вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, що вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних і професійно спрямованих членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти у розв’язанні соціальних, виробничих і економічних завдань. В умовах сьогодення потрібне істотне посилення самостійної і продуктивної діяльності школярів, поглиблення розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання і розв’язувати проблеми, орієнтуватись у житті суспільства.
Протягом останніх двох десятиліть у Західній Європі проводиться активна політика формування єдиного європейського простору, що стало генеральною ідеєю, навколо якої вибудовувалася сучасна стратегія освіти. У відповідності зі світовими освітніми стандартами і євроінтеграційними перспективами Україна потребує системних змін процесу навчання школярів, обумовлених соціокультурними факторами, що визначають сучасну якість освіти, а також впливають на професійно-педагогічну діяльність учителя взагалі, і вчителя технологій зокрема.
Аналіз стану і динамічного розвитку західноєвропейських освітніх систем дозволяє стверджувати, що сучасний етап являє собою епоху глобального реформування освіти на світовому рівні. У рамках Болонського процесу відбувається уніфікація національних освітніх стандартів, диверсифікація освітніх моделей, удосконалення технологій навчання. Разом з тим, кожна з націй прагне збагатити свій історично напрацьований освітній потенціал, активно вивчаючи інноваційний досвід організації і змісту освіти інших країн.
У цьому зв’язку по-новому ставиться питання про професійну підготовку вчителя. Особистість учителя, його професійна, соціальна зрілість і духовне багатство в цей час виявляються найбільш важливими умовами забезпечення ефективності процесу навчання і виховання. Необхідні зміни у підготовці до професійної діяльності вчителя зручно показати через зміну функцій учителів. Склад функцій професійно-педагогічної діяльності визначається системою необхідних змін процесу під впливом факторів, що визначають нову якість освіти, яка в умовах кризових явищ сучасного суспільства розуміється як якісна підготовка випускника до успішної життєдіяльності. Серед них:
- орієнтація педагогічних цілей на самореалізацію учня і визначення результату освіти через компетентність випускника;
- включення у зміст освіти навчального матеріалу, самостійно визначеного і запропонованого учнями;
- використання освітніх технологій, які вимагають від учителя прояву нових професійних ролей (координатора, організатора, помічника, консультанта);
- зміна характеру взаємодії майбутнього вчителя і учнів, пов’язаної з діяльністю студента, що спрямована на розвиток учня;
- розширення освітнього середовища школи і пошук партнерів, що виступають суб’єктами освіти дитини;
- зміна оцінки досягнень, що вимагає від учителя вмінь діагностики й гнучкої корекції педагогічного процесу;
- готовність майбутніх учителів до змін у професійно-педагогічній діяльності.
Незадоволеність технологічною підготовкою школярів існувала є проблемою загальнонаціонального і навіть міжнародного значення. У більшості розвинених країн Заходу вже понад століття триває пошук шляхів підготовки школярів до трудової діяльності. Цими питаннями стурбовано не тільки педагогічне співтовариство, але й держава. Розуміючи значущість технологічної освіти для економічної стабільності суспільства багато держав виділяють на його розвиток значні матеріальні ресурси, а також створюють умови, що стимулюють бізнес до підтримки технологічної освіти школярів на основі дотримання демократичних цінностей розвитку країни. У багатьох країнах розроблено комплексні програми технологічної освіти. У більшості європейських країн США, Канади в національному поступі обрано шлях утворення спеціальних центрів підготовки кадрів, на базі яких проходить не тільки перепідготовка кадрів для підприємств і навчання безробітних, але і навчання школярів у рамках технологічної освіти. Означений підхід дозволяє ефективно використовувати обладнання, яким оснащено такі центри і змінювати його у разі необхідності і появи нових технологій у промисловості.
Переважна частина програм базової підготовки вчителів середніх шкіл у Європі організована у межах ще одного з варіантів національної моделі («двофазній» моделі).
У «двофазній» моделі теоретична підготовка майбутніх учителів зосереджується у вищому навчальному закладі (перша фаза), а практична підготовка «переноситься» в школу й спеціальні регіональні центри (друга фаза). Під час другої фази відбувається об’єднання практичної роботи в школі, де вивчаються методики викладання спеціальних дисциплін і питання психолого-педагогічної підготовки. Статус повноправного вчителя присвоюється лише після успішного завершення другої фази навчання, захисту диплома і складання державного іспиту.
Для функціонування основних моделей інтеграції України в освітній простір Європи на сучасному етапі надзвичайно необхідним є запозичення або впровадження закордонного досвіду, інновацій, пов’язаних із системою педагогічної підготовки вчителів на Заході. І найбільш значним кроком у цьому є створення науково-методичного Центру підготовки спеціалістів за європейськими стандартами.
Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність інноваційної системи підготовки майбутніх вчителів технологій у відповідності до європейських стандартів та визначити її вплив на профільну підготовку учнів з робітничих професій.
Предмет експериментально-дослідної роботи: механізм забезпечення реалізації взаємодії школа-ВНЗ щодо удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.
Об’єкт експериментально-дослідної роботи: система підготовки майбутніх учителів технологій і професійного навчання.
Основні завдання дослідження:
- проаналізувати психолого-педагогічну літературу, вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід з теми дослідження, здійснити аналіз проблем у практиці підготовки майбутніх учителів технологій;
- обґрунтувати зміст і методику професійної підготовки вчителів технологій на базі загальноосвітнього навчального закладу;
- розкрити сутність механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх вчителів технологій та охарактеризувати його структурні компоненти;
- здійснити експериментальну перевірку ефективності механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх вчителів технологій;
- забезпечити наступність між загальноосвітньою та вищою педагогічною школами у процесі підготовки майбутніх вчителів технологій;
- створити нові й удосконалити наявні педагогічні технології з діагностики та формування позитивної мотивації трудової діяльності учнів як показника професійного самовизначення особистості майбутнього трудівника;
- розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження механізму підготовки майбутніх вчителів технологій у відповідності до європейських стандартів на базі загальноосвітніх навчальних закладів.
Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає розробку інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад на прикладі підготовки майбутніх вчителів технологій на базі загальноосвітнього навчального закладу, що максимально оптимізує формування практичних знань, умінь і навичок студентів.
У проекті експериментально-дослідної роботи застосовано системний підхід (компонентно-структурний і функціональний аналіз) у дослідженні можливостей удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій, запропоновано конкретні педагогічні технології, що змінюють форми, методи, прийоми навчальної роботи студентів на базі загальноосвітнього закладу.
Запропонований механізм взаємодії у системі школа-внз, представлений як сукупність логічно виважених педагогічних інноваційних технологій і передбачає формування осередку Центру на базі середнього загальноосвітнього закладу, де буде створено умови для методичної і науково-дослідної підготовки майбутніх учителів трудового і професійного навчання. До таких умов слід віднести:
- створення й укомплектування навчально-методичних приміщень, додатково до наявних шкільних майстерень;
- укладання бібліотеки за напрямками підготовки майбутніх вчителів технологій;
- організація постійно діючого методичного класу;
- створення науково-технологічної бази для проведення студентами наукових досліджень і педагогічної практики.
У такому Центрі основна діяльність зосереджується на опанування стану підготовки майбутніх вчителів технологій в Україні і країнах Європи; аналіз рівня шкільної технологічної освіти і ставлення до нього учнів основної і старшої шкіл; виявлення і формулювання суперечностей, що можна вирішити за допомогою створення на базі навчального загальноосвітнього закладу Центру підготовки вчителів технологій і професійного навчання; проведення роз’яснювальної роботи і поширення інформації серед учнів, батьків, педагогічних працівників про напрями профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах; постановка цілей і завдань, прогнозування очікуваних позитивних результатів, а також негативних наслідків; удосконалення науково-методичного забезпечення чинних навчальних програм технологічної освіти; організація роботи ТОЗ на базі ліцею за участю майбутніх вчителів технологій
Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у позитивних змінах щодо професійної підготовки майбутніх учителів технологій; запровадженні механізму взаємодії школа-ВНЗ щодо удосконалення підготовки майбутніх учителів інших спеціальностей, поліпшення якості змісту технологічної освіти у старшій професійній школі; забезпеченні умов для життєвого та професійного самовизначення учнів; формування готовності до свідомого вибору та оволодіння майбутньою професією; забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою, професійно-технічною та вищою освітою відповідно до напряму навчання; усвідомлення студентом соціальної і практичної значущості його навчально-дослідницької і педагогічної діяльності.
Загальний висновок
Отже, запропонований механізм взаємодії у системі школа-внз є сукупністю логічно обґрунтованих педагогічних інноваційних технологій. Його функціонування спрямоване на підвищення якісного рівня фахової освіти майбутніх учителів технологій шляхом підготовки і проведення лабораторно-практичних занять методичного циклу із студентами на базі загальноосвітнього закладу.