Автор: Інститут

Експериментальна база: СШ №23

Термін проведення: 2010 – 2014 рр.

Науковий керівник: Коровченко Є.Г., доцент кафедри майстерності актора і режисури драми Київського Національного університету театру, кіно та телебачення ім. І.К.Карпенко-Карого

Актуальність експериментально-дослідної роботи. На сучасному етапі розвитку українського суспільства знаннєвоцентрична освітня парадигма ХХ ст. поступово трансформується у культуроцентричну. Метою її функціонування визнано засвоєння вихованцями цінностей культури, осягнення основних типів свідомості людини, що відображають етапи її духовного розвитку.

Випускник нинішнього вищого навчального закладу повинен бути не тільки підготовленим до дорослого життя. Майбутній фахівець має отримати певну «культурну» підготовку, сформувавши себе згідно з законами світової культури. В умовах сучасного біфукарційного простору проблема естетичного виховання набула особливого акценту у зв’язку з необхідністю формування вихованців як особистостей, спроможних творити культуру суспільства. Це мають бути творчі, високодуховні і перспективні люди, здатні до постійного самовдосконалення, творчого переосмислення й перетворення життя у площині емоційно-позитивного ставлення до нього. Головною умовою розкриття творчого потенціалу людини завжди було мистецтво. Діалог із мистецтвом, осягнення його високохудожніх витворів спирається на емоції, переживання, почуття, на «проживання знання й пізнання», відчуття гармонії в усіх явищах, що складають зміст мистецтва. Людина під час художньої діяльності удосконалює власну емоційно-особистісну сферу, розвиває своє мислення, уяву і фантазію, а відтак художні здібності й інтелект. Отже, мистецтво, художня освіта – то потужне джерело розв’язання нагальних проблем сучасного буття – моралі, культуротворення, творчої активності, духовності.

Необмежені можливості на виховання молоді має театральне мистецтво, яке всебічно впливає на органи чуття дитини, формує її ціннісну сферу. В такому контексті актуалізується значущість експериментально-дослідної роботи з теми «Театральний клас».

Основна ідея експериментально-дослідної роботи. Зазначений проект частково вирішує проблему організації позашкільної освіти талановитих учнів старших класів, дає можливість творчим особистостям збагатити свій досвід у мистецькій діяльності, виявити й закріпити художні здібності, всебічно розвинути особистісну сутність шляхом поєднання загальноосвітньої та художньої діяльності, визначитися з майбутньою професією.

Режим роботи «Театрального класу» передбачає поєднання загальноосвітньої діяльності учнів із заняттями профільного спрямування, що дає можливість створенню рівномірного інтелектуально-емоційного навантаження на учнів протягом навчального дня. Викладання профільних дисциплін здійснюється силами працівників Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, з яким укладено угоду про співробітництво.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: розвиток, виховання, спеціальна освіта учнів загальноосвітнього закладу.

Предмет експериментально-дослідної роботи: система духовно-мистецького проектування особистісного розвитку учня в умовах навчально-виховного процесу ЗНЗ.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити інноваційну систему освітньої діяльності, спрямовану на культуротворення особистості учня засобами театральної освіти.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• створення умов для інтелектуального та емоційного самовираження особистості вихованця, як у загальноосвітньому, так і в професійному середовищі;
• забезпечення педагогічної підтримки творчих спрямувань учня;
• організація навчально-виховної діяльності спрямованої на оптимальне розкриття і розвиток особистісних, художніх, навчальних і індивідуальних якостей вихованців;
• виховання художньої уяви, творчої ініціативи, емоційної гнучкості, культури мови;
• реалізація особистості різноманітних галузях художньої діяльності;
• створення творчого колективу зі спільною метою;
• сприяння розширенню загального у художнього кругозору вихованців та практичному знайомству їх з особливостями національної культури, з елементами сценічної грамоти;
• виховання спостережливості, уваги, вольових якостей, уяви, творчої ініціативи, емоційної чуйності на художні імпровізації, вигадування;
• формування правильних і адекватних ідейно-естетичних оцінок, доступних для розуміння кола життєвих явищ, людських взаємовідносин, конфліктів, учинків, характерів;
• організація суспільно-корисних заходів фахового спрямування.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає створення інноваційної системи освітньої діяльності культуротворення особистості учня в системі «Театральний клас», що оптимізує процес формування морально-духовних якостей особистості у т.ч. набуття та удосконалення творчих умінь, навичок учнем, розвиток його творчих спрямувань. Діяльність проекту здійснюється на основі розробленого експериментального робочого навчального плану відповідно до нормативних документів, варіативна частина якого та індивідуальні заняття включають профільні фахові дисципліни: акторська майстерність, сценічна мова, сценічний рух, вокал, хореографія, історія мистецтв та театру.

Прийом до театрального класу здійснюється на конкурсній основі з профільного навчання відповідно до Інструкції про порядок конкурсного прийому дітей до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл-інтернатів та відповідно до здібностей учнів.

Повний курс навчання – 2 роки. По закінченню 11 класу діти отримують, окрім атестату про повну середню загальну освіту, сертифікат про закінчення профільного класу за спеціальністю «Акторське мистецтво драматичного театру та кіно».

Навчально-виховна діяльність здійснюється за проектом «Школа повного року навчання» (0830 – 1830) за п’ятиденним графіком роботи. У вихідні, святкові дні та в канікулярний період – заняття з профільного навчання в режимі гурткової роботи за проектом «Школа повного року навчання».

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у здобутті учнями СЗШ якісної повної середньої освіти, оволодінні ними в повному обсязі основними фаховими навичками та знаннями, підвищенні навчальних результатів, унаслідок доцільного поєднання загальноосвітньої та фахової діяльності; покращенні емоційно-фізичного стану учнів за рахунок ефективного розподілу навчально-емоційного навантаження під час навчального дня; оволодінні стійкими навичками естетики поведінки, спілкування; розширенні кругозору вихованців за рахунок міжпредметних зв’язків загальноосвітньої та фахової діяльності; активізації розвитку творчих спрямувань учнів; розкритті потенційних творчих можливостей кожного учня; роботі педагогічного колективу, задіяного в експерименті (вчителів-предметників інваріативної навчальної діяльності і викладачів варіативної профільно-фахової навчальної діяльності), як цілісної системи в плануванні, організації й упровадженні експерименту; позитивних змінах у динаміці духовного, мистецького та інтелектуального розвитку учнів, підвищені результативності їх професійного спрямування; покращенні показників духовно-морального розвитку учнів; оптимальному засвоєнні навчального матеріалу.

Загальний висновок

Дослідно-експериментальна робота «Театральний клас» допомагає вирішити такі проблеми, як профорієнтаційне спрямування учнів, системний підхід до поєднання загальноосвітньої діяльності учнів з фаховим спрямуванням, що уможливлює створення рівномірного інтелектуально-емоційного навантаження на учнів протягом навчального дня. Зазначена система будучи сукупністю профільно-загальноосвітніх педаогінчих інноваційних технологій є експериментально вивіреною і складає собою синтез міждисциплінарного науковго знання, що формує сприятливі умови для результативної діяльності у різних галузях художньої діяльності.

Позитивні результати впровадження експериментально-дослідної роботи «Театральний клас» на базі спеціалізованої загальноосвітньої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва переконують у доцільності експериментально-дослідної роботи й необхідності її продовження.

Експериментальна база: СЗШ № 245

Термін проведення: 2010 – 2015 рр.

Науковий керівник: Бєлкіна Е.В., завідувач кафедри образотворчого мистецтва та дизайну, кандидат педагогічних наук, доцент

Актуальність експериментально-дослідної роботи. В умовах динамічного розвитку сучасного інформаційно-технологічного суспільства особливої гостроти набувають проблеми, пов’язані з естетичною культурою особистості. У вихідних концептуальних положеннях змісту освіти в Україні, що зафіксовані у низці нормативно-законодавчих документів декларується право кожної особистості на художньо-естетичний розвиток. Так, у Законі «Про освіту» (1991 р.) підкреслено пріоритетність загальнолюдських цінностей, закцентовано увагу на органічному зв’язку з національною історією, культурою, традиціями. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні наголошено на необхідності створення передумов для виховання гармонійно розвиненої особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. Виконати продуктивне соціальне замовлення – виховати художньо й естетично розвинену творчу особистість, готову до повноцінної самореалізації в умовах сучасного полікультурного простору – можливо за умови опанування нею арсеналом національно-культурних цінностей.

Однією з головних цінностей визначено мистецтво. Його потужний виховний вплив на людину реалізується насамперед у навчальній діяльності. «Саме в перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного циклу вчитель має змогу не тільки організувати засвоєння учнями знань і вмінь з мистецтва, а й цілеспрямовано виявити могутній виховний потенціал художніх цінностей».

Отже, тема експериментально-дослідної роботи «Створення загальношкільної моделі художньо-естетичного розвитку учнів» є своєчасною і актуальною.

Працюючи над розробкою і запровадженням такого педагогічного експерименту, її автори виходили з реальної потреби, побажань і прагнень батьків школярів Оболонського району щодо необхідності розвитку творчих здібностей дітей, формування їх художньо-естетичних інтересів. Корінь породження проблеми – у відсутності в Оболонському районі навчального закладу, який би задовольняв потреби батьків щодо розвитку художньо-естетичних інтересів їхніх дітей під час навчально-виховного процесу. Більшість батьків бажають, щоб дитина, крім освіти, отримувала задоволення своїх художньо-естетичних інтересів і можливість перебувати у сприятливому, творчому, безпечному і психологічно комфортному середовищі. Зважаючи на це, виникла необхідність у побудові моделі такого навчального закладу, в якому б балансувалися програми з художньо-естетичного розвитку між початковою, основною та старшою школою, тобто створювалися сприятливі умови для задоволення художньо-естетичних інтересів учнів.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці нових підходів, технологій та механізмів управління навчальним процесом. Створення моделі художньо-естетичного розвитку інтересів учнів та технологія її реалізації ґрунтується на основі сучасних наукових підходів до управління педагогічним процесом (системний, особистісно орієнтований, кваліметричний), концепції спрямованої самоорганізації й поняття освітнього моніторингу.

Базова модель містить фактори як головні напрямки педагогічної діяльності, параметри як кроки реалізації факторів, що конкретизуються на відповідному рівні управління з урахуванням особливостей підрозділу загальноосвітнього навчального закладу, вагомості факторів і параметрів, формалізацію бажаного результату за визначеними напрямками та кроками. На основі базової моделі здійснюється моніторинг створення вище означеної моделі в навчально-виховному процесі СЗШ № 245.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: модульно-розвивальна система організації навчально-виховного процесу у початковій школі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: наукове проектування, створення, апробація та використання освітніх сценаріїв модульно-розвивальних занять як ефективного інструментарію уможливлення психомистецьких технологій навчання і налагодження паритетної освітньої співпраці вчителя і учнів у класі.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити модель навчального закладу художньо-естетичного спрямування.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

1. розробити й теоретично обґрунтувати модель (зміст, форми, методи) навчального закладу художньо-естетичного спрямування;
2. створити комплекс умов для виховання людини культури, освіченої, творчої і соціально мобільної до сучасних умов особистості, здатної до професійного самовизначення і до здорового способу життя;
3. модернізувати систему самоосвіти педагогів навчального закладу художньо-естетичного спрямування для роботи з учнями різних вікових категорій, у т.ч. у профільній школі;
4. удосконалити співпрацю школи з громадськістю, батьками й іншими організаціями, спрямованими на розвиток художньо-естетичних інтересів;
5. розробити авторські програми, спецкурси, методичні рекомендації щодо використання інтерактивної дошки при викладанні образотворчого мистецтва у поєднанні з працею у масову освітню практику;
6. запровадити розроблені програми й оцінити ефективність проекту.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає функціонування низки взаємопов’язаних компонентів-модулів (діагностичний, змістовий, апробаційний, аналітико-коригувальний).

Діагностичний компонент розкриває сутність, структуру, основні елементи, процеси керованої та керуючої підсистем, що сприяють підвищенню якості навчально-виховного процесу, переходу на новий рівень самоорганізації та саморозвитку його учасників.

Змістовий компонент спрямовує й узгоджує спільну діяльність адміністрації, вчителів, вихователів, учнів і батьків, створює можливість їх автономного самоуправління навчальним процесом у різних підрозділах загальноосвітнього закладу при збереженні стратегічних цілей та провідних напрямків діяльності. Для впровадження у практику СЗШ моделі розвитку художньо-естетичних інтересів учнів розроблено відповідну технологію її реалізації на рівні вчителя й адміністрації.

Розроблена технологія включає такі складники:

• визначення спільної мети, її декомпозиція відповідно до специфіки рівня управління, підрозділу загальноосвітнього комплексу;
• колегіальне обговорення факторів і параметрів при створенні базової кваліметричної моделі педагогічної діяльності;
• створення особистих варіативних кваліметричних моделей педагогічної діяльності вчителями та вихователями з урахуванням специфіки того чи іншого підрозділу загальноосвітнього закладу;
• здійснення моніторингу педагогічної діяльності за провідними факторами, параметрами;
• поточне саморегулювання й самокорекція педагогічної діяльності.

Апробаційний компонент моделі розвитку художньо-естетичних інтересів у загальноосвітньому закладі розкрито шляхом чотири ступеневого впровадження програм у практику на рівнях початкової, основної, старшої школи та позакласної роботи.

Аналітико-коригувальний компонент передбачає здійснення моніторингу і самомоніторингу навчально-виховного процесу СЗШ.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у створенні і теоретичному обґрунтуванні моделі навчального закладу художньо-естетичного спрямування, створенні комплексу умов для виховання людини культури, освіченої, творчої і соціально мобільної до сучасних умов особистості, створенні методичних розробок щодо самоосвіти педагогів навчального закладу художньо-естетичного спрямування для роботи з учнями різних вікових категорій, у т.ч. у профільній школі, створенні авторських програм, спецкурсів, методичних рекомендації щодо використання інтерактивної дошки при викладанні образотворчого мистецтва у поєднанні з працею у масову освітню практику, проведенні постійно-діючих семінарів-практикумів для батьків із залученням представників громадськості та організацій, що спрямовані на розвиток художньо-естетичних інтересів, розробці організаційних, методичних рекомендацій для закладів такого типу.

Загальний висновок

Позитивні результати впровадження теоретично обґрунтованої інтегративної моделі навчального закладу художньо-естетичного спрямування аргументують думку про підвищення якості навчального процесу в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу за показниками рівня діяльності учнівського й педагогічного колективів у визначеному напрямку розвитку навчального закладу з урахуванням потреб і прагнень адміністрації, вчителів, учнів. Отже, дослідно-експериментальна робота з теми «Створення загальношкільної моделі художньо-естетичного розвитку учнів» є актуальною і практично значущою для вирішення проблеми задоволення художньо-естетичних потреб учнів і може претендувати на більш широке використання.

Експериментальна база: ліцей № 157

Термін проведення: 2009 – 2013 рр.

Науковий керівник: Фурман А.В., директор НДІ методології та економіки вищої освіти, завідувач кафедри соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету, доктор психологічних наук, професор, академік АН вищої школи України; автор модульно-розвивальної інноваційної моделі навчання; головний редактор журналу «Психологія і суспільство».

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Актуальним напрямом і водночас реальним інноваційним проектом розбудови Національної школи майбутнього є створення модульно-розвивальної системи навчання, започаткованого на початку 90-х рр. ХХ ст. Робота за модульно-розвивальною системою організації навчання дає позитивні якісні зміни в освітньому процесі, особистісному розвитку учнів і професійній творчій самореалізації учителів-дослідників.

Запровадження інноваційних психомистецьких технологій уможливлює перехід навчальних закладів від традиційної освітньої моделі до особистісно та ментально зорієнтованої, оптимізує стосунки у системі «вчитель-учень» на засадах їхньої паритетної взаємодії, сприяє розвитку освітньої компетентності та стимулює самовдосконалення кожного учасника таких взаємин.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в альтернативній логіці розгортання мобільно-розвивального процесу як на етапі його наукового проектування, так і під час психомистецького зреалізування оптимально спроектованих складових паритетної освітньої діяльності вчителя й учнів. Загальновідомо, що педагог, як правило, прагне транслювати якомога більше програмно заданого навчального матеріалу в усвідомлене миследіяння вихованців, намагається всіма можливими методичними прийомами і дидактичними засобами домогтися належного засвоєння цього матеріалу на рівні чітко визначеного набору знань, умінь, навичок. Однак це переважно не вдається з такої головної причини: цілеспрямовано нехтується енергопотенціал найпотужнішої складової будь-якого реального навчально-виховного процесу – психодуховної, тобто емоцій, мотивів, переживань, думок, почуттів, інтенцій тощо всіх і кожного. Отже, чітко зовнішньо організований процес майже у 85% випадків його внутрішній перебіг є дезорганізованим, некерованим і почасти хаотичним.

В умовах модульно-розвивального навчання ситуація змінюється, оскільки пріоритет надається не навчальному матеріалу, а внутрішній різнозмістовій роботі обох учасників навчального процесу над актуалізацією, переосмисленням,збагаченням і поширенням окремих фрагментів соціально-культурного досвіду нації і людства, себто його конкретно-ситуативне та вчинкові подієве переживання на рівні значень, знань, умінь, норм, цінностей, психічних образів, смислів і само прийнятних психодуховних форм (віри, істини, добра, свободи, правди, краси тощо). Учень, рухаючись етапами інноваційного циклу, крок за кроком розширює самісне поле самовмотивованості, внутрішні горизонти пошукової активності і самоактивності, переходить від сприйняття, наслідування й освоєння до осмислення, рефлексування й самотворення себе спочатку як суб’єкта й особистості, а потім і як індивідуальності та універсуму. Причому все зазначене стає реальністю завдяки первинності еталонно опрацьованого в теорії і на практиці психолого-педагогічного змісту етапів цілісного модульно-розвивального мета процесу, що єдиний для педагога і школярів.

За умов практичного втілення модульно-розвивального навчання освітня співдіяльність і ділове спілкування вчителя і учнів на заняттях характеризуються катарсистичними сплесками, полівалентними спонуканнями, конструктивними переживаннями, тобто їхня позитивно вмотивована партнерська співпраця близька до мистецької оскільки: 1) відбувається прямий вплив на емоційну, розумову, моральну і духовну сфери особистості; 2) забезпечується полісмислове розуміння природи об’єкта пізнання, у т. ч. природи, людини, суспільства, мислення; 3) має місце драматизм розвивальної взаємодії (подив, напруження, переживання, захоплення, катарсис тощо); 4) максимально повно використовуються можливості комунікативно-технічних засобів впливу на актуальний психодуховний стан учня (інтонаційне мовлення, образні рухи, темпоміміка і жести та ін.).

План-конспект – це опис логіки самодостатнього розгортання навчального матеріалу одного уроку, тоді як освітній сценарій – наукове висвітлення соціально-культурної логіки мистецьки орієнтованої освітньої співдіяльності осіб різних поколінь, яка чітко визначає специфіку повного модульно-розвивального циклу навчальних занять: від емоційного захоплення, соціальної установки і внутрішньої мотивації до самооцінки й самоконтролю здобутих особистістю знань, умінь, норм і цінностей, її критичної та творчої рефлексії, вчинкових актів і духовних дій у творенні кращого довкілля і власного «Я» в локалізованому освітньому просторі-часі.

Заздалегідь розроблений освітній сценарій потрібен для того, щоб на кожному міні-модулі змоделювати ситуацію драматичного протистояння, в якій ланцюг навчально-сценічних конфліктів вимагає не тільки пізнавального і чуттєвого, а й вольового і духовного зосередження, а відтак, і напруженої внутрішньої роботи особистості над собою. Крім того, він визначає одну або кілька сюжетних ліній мистецького перебігу міжсуб’єктних впливів, що фіксують основні перипетійні кроки, висвітлюють у деталях і ньюансах перебіг розвивальних взаємин і фіксують емоційні стани і духовні дії, яких треба вчителю домагатися як режисеру.

Отже, експериментально-дослідна робота «Проектування та апробація сценаріїв модульно-розвивальних занять з української мови» є актуальною і своєчасною.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: модульно-розвивальна система організації навчально-виховного процесу у початковій школі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: наукове проектування, створення, апробація та використання освітніх сценаріїв модульно-розвивальних занять як ефективного інструментарію уможливлення психомистецьких технологій навчання і налагодження паритетної освітньої співпраці вчителя і учнів у класі.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити й апробувати повноцінні взірці освітніх сценаріїв з навчальних предметів на основі вже попередньо розроблених і апробованих модульно-розвивальних підручників, що передбачають задіяння внутрішньої активності учня, а саме – залучення його внутрішньої мотивації, рефлексивного занурення у власний внутрішній світ, активізації психологічних установок на основі раціонального переконання, включення емоційної сфери, зважаючи на вимоги принципів і методичні інваріанти ведення модульно-розвивальної навчальної взаємодії у класі та програму експериментально-дослідної роботи

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• описати інноваційний освітній процес як набір психомистецьких технологій і методів модульно-розвивальної навчальної взаємодії;
• проаналізувати освітній сценарій як інноваційно-методичний проект психомистецьких технологій практичного зреалізування у класі міжособистісної розвивальної взаємодії;
• обґрунтувати структуру основної композиційної частини сценарію;
• розробити алгоритм створення сценарію;
• науково спроектувати взірці повноцінних освітніх сценаріїв модульно-розвивальних занять для початкової школи.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи полягає у застосуванні інноваційної системи програмово-методичних засобів, що складається з шести обов’язкових компонентів, які забезпечують освітню діяльність учителя й учнів (граф-схеми навчальних курсів та матриці соціально-культурного змісту навчальних модулів) і передбачає виконання вчителем двох найважливіших функцій – дослідницької (наукові проекти навчальних модулів) і режисерської (освітні сценарії), а також двох основних способів причетності школярів до виокремлення кращого соціально-культурно-психологічного досвіду нації (модульно-розвивальні підручники та освітні програми самореалізації особистості).

Особливе місце у цій інноваційній системі засобів належить освітнім сценаріям, які є альтернативою добре відомих планів-конспектів уроків. Останні розкривають логіку викладання вчителем навчального матеріалу, тобто фіксують послідовність розгортання змісту тієї чи іншої теми. Освітній сценарій втілює закономірності безперервної розвивально-комунікативної взаємодії від першої до останньої хвилини модульного заняття у багатодинамічних системах «учитель – учні», «учень – учні», «учитель – учень», «учень – учень». Саме тому основний його зміст становлять діа- і полілогічні взаємини учасників освітнього процесу, які спричинюють їхню інтенсивну діяльність над реалізацією власного інтелектуального, соціального, морального і духовного потенціалу.

Істотною перевагою модульно-розвивальних занять є алгоритм розгортання освітньої розвивальної взаємодії та її ймовірний перебіг, за якими, як своєрідною деталізованою план-картою, й співорганізовується паритетна освітня діяльність усіх учасників навчального дійства.

У ході експериментально-дослідної роботи були використані психодіагностики й інші діагностичні матеріали (назва, автор)

• Комплексне психологічне дослідження інтелектуального потенціалу особистості учня. «Кольорові матриці Равена для дітей».
• Тестування у рамках наукової школи А.В. Фурмана.
• Експертно-діагностичне дослідження з метою виявлення динаміки розвитку позитивної Я-концепції.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи передбачають професійне оволодіння вчителями інноваційною практикою проектування, створення і використання освітніх сценаріїв у взаємодоповненні з модульно-розвивальними підручниками, що сприятиме підвищенню науково-психологічної грамотності педагогів, розвитку їх соціогуманітарної компетентності і педагогічної майстерності; оптимізацію внутрішньо-розвиткового впливу організованого навчального процесу на особистість кожного учня; зростання рівня якості школярів у оволодінні школярами системою знань, умінь, норм, навичок, цінностей та психодуховних форм повсякденного життєзреалізування, зважаючи на їхній розумовий, соціальний, психосмисловий і духовний потенціал. Крім того, створення повноцінних освітніх сценаріїв системи циклічно завершених модульно-розвивальних занять у початковій школі дасть змогу не тільки здійснити деталізований науково-мистецький опис психодраматичного перебігу довершеного освітнього циклу, а й уможливить впровадження серії ситуацій і сцен безперервної розвивальної взаємодії вчителя і учнів (зміст, форми, методи, засоби, час, місце навчального дійства), котра оптимізує психодуховне задіяння кожного в колективно-індивідуальне зреалізування паритетної освітньої співпраці в локальному часопросторі інноваційно зорієнтованого навчання. Зразки освітніх сценаріїв – це реальний продукт здійснення науковцями і практиками принаймні двох діяльностей – інноваційно-освітньої та дослідно-експериментальної, взаємодоповнення яких продемонструє новітні форми продуктивної взаємодії психодидактичної теорії і педагогічної практики, методологічного мислення і професійної навчально-виховної діяльності, котрі заслуговують на поширення у сьогоденній практиці українського шкільництва.

Підготовка й тиражування якісних освітніх сценаріїв розширить арсенал інноваційних програмово-методичних засобів українських педагогів, стимулюватиме їхню інноваційно-пошукову діяльність і задоволення потреби в оргтехнологічному та методичному оновленні своєї учительської роботи, а також розширюватиме практику психолого- педагогічного експериментування над умовами і чинниками розвитку учня як суб’єкта, особистості, індивідуальності та універсума.

Перелік друкованих праць із експериментально-дослідної роботи:

Виняткове значення для уможливлення нової освітньої моделі мають модульний розклад занять і самобутні програмово-методичні засоби, підготовлені вчителями-дослідниками, щонайперше граф-схеми навчальних курсів, модульно-розвивальні підручники та освітні сценарії.

• Фурман А. Освітні сценарії: сутність, композиція, принципи створення // «Психологія і суспільство» – 2009 р. – №3 – с. 174-192.
• Фурман А. Модульно-розвивальний підручник як інструмент ефективної освітньої взаємодії // «Психологія і суспільство» – 2010 р. – №3 – с. 171-182.
• Фурман А. Освітні сценарії у системі модульно-розвивального навчання: наук. вид. – Тернопіль: НДІ МЕВО, 2009. – 40 с.
• Фурман А., Козлова Т. Проектування і використання модульно-розвивальних підручників у контексті психомистецьких технологій навчання // «Психологія і суспільство» – 2009 р. – №3 – с. 201-204.

Загальний висновок

На основі проведеної експериментально-дослідної роботи дослідники відзначили основні переваги модульно-розвивального навчання, що аргументують доцільність його масштабного запровадження.

1. Використання освітнього сценарію дає можливість учителеві зробити урок максимально ефективним та цікавим для дітей. Попередньо працюючи із сценарієм, учитель усвідомлює соціально-психологічну мету кожного педагогічного прийому, методу та форми роботи.
2. Кожна сторінка освітнього сценарію містить сторінку розвивальної навчальної книжки (модульно-розвивального підручника), що значно полегшує роботу вчителя при підготовці заняття та його проведенні.
3. Освітні сценарії є, власне, описом модульно-розвивальної технології на базі одного навчального розділу (навчального модуля), що значною мірою підвищує психологічну грамотність вчителя, а звідси і його професійну майстерність.
4. Модульно-розвивальне навчання передбачає логічне, чітке психодидактичне програмування синхронності ситуативних дій учителя та учнів; диктує темпи виконання системи навчальних проблем і задач, оптимізує навчально-виховний процес у конкретному часопросторі освітніх взаємостосунків; спрямовує на більш широке делегування керівних функцій педагога школярам, котрі відтепер мають змогу відстежувати й навіть вивчати свої ролі як повноправні актори специфічного освітнього театру; розширює межі (форм, способів, видів, прийомів) управлінської рефлексії на різних етапах модульно-розвивального циклу, що, безсумнівно, інтенсифікує не лише розвиток в учнів рефлективності як інтегральної особистісної риси, а й збагачення сфери їхньої свідомості та самосвідомості.

«Освітній сценарій як винятково делікатний і дієвий інструментарій дає змогу вчителеві-досліднику втілити у життя основний принцип всесвітньо відомої системи Костянтина Станіславського: від складного до простого, від простого до звичного, від звичного до красивого. А це означає, що висока освітньо-духовна місія Вчителя буде досягнута – Його Учні будуть кращі у самореалізуванні і як родонаступники, і як професіонали, і як громадяни-патріоти» (Фурман А.В.).

Експериментальна база: СШ №112 ім. Т.Шевченка

Термін проведення експерименту: 2010-2015 рр.

Науковий керівник: Кочерга О.В, заступник директора ІППО КУ імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, доцент

Актуальність експериментально-дослідної роботи. В усі часи розвитку людства систему освіти розглядали як один із головних чинників у формуванні інтелектуального та духовного потенціалу особистості. З огляду на виклики доби нового тисячоліття у системі освіти виникли проблеми, які потребують нагального вирішення. Сучасному суспільству потрібна школа, яка б допомагала реалізувати потенціал кожної дитини.

Важливі завдання, які сформульовано сучасне суспільство перед середніми навчальними закладами, вимагають нових підходів у викладанні, нової філософії навчання. Зважаючи на зарубіжний досвід організації навчально-виховного процесу, виникла проблема впровадження предметного навчання, починаючи з першого класу. Як показує аналіз практичного досвіду процес адаптації першокласника – складний, а відтак вимагає своєчасної допомоги і підтримки. Предметне викладання уможливлює в режимі школи повного дня процес спілкуватися з дитиною не тільки під час уроку, а й у позаурочний час.

Завдяки предметному викладанню в початковій школі, вчитель, викладаючи лише один предмет у різних класах має внутрішню мотивацію до викладання цього предмету, більше часу для підготовки до уроку, підвищення фахового рівня, самоосвіти, збагачує практичну роботу ефективними підходами до навчання і виховання, спираючись на специфіку кожного дитячого колективу. При переході на навчання до середньої школи значно знижується проблема адаптації учнів 5-х класів до нових умов організації навчально-виховного процесу і слугує першим кроком на шляху соціальної адаптації та інтеграції до сучасного суспільства.

Обґрунтування й успішне вирішення цієї проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу із предметним викладанням у початковій школі».

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці спеціального середовища у початковій школі, що слугуватиме ефективним способом інтелектуального, морального, соціального розвитку особистості кожного учня.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес у початковій школі на основі предметного викладання.

Предмет експериментально-дослідної роботи: особливості психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу із предметним викладанням у початковій школі.

Мета експериментально-дослідної роботи: створити сприятливі умови для інтелектуального, морального, соціального розвитку особистості.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• провести аналіз науково-методичної літератури з теми дослідження, вивчити та проаналізувати стан проблеми в практиці вітчизняних та зарубіжних вчених;
• сформувати освітнє середовище для дітей початкової школи шляхом забезпечення психолого-педагогічного супроводу;
• розробити методику і технологію впровадження предметного викладання в початкових класах.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає проведення комплексу заходів:

• визначення і наукове обґрунтування теми, мети, завдань дослідно-експериментальної роботи;
• створення необхідних умов для реалізації експерименту;
  розробка програмного дослідження (вивчення стану проблеми дослідження на основі психологічної, соціологічної, правової та науково-педагогічної літератури);
• відпрацювання моделі організації навчально-виховного процесу в початковій школі;
• діагностика готовності педагогів, батьків та учнівського колективу до умов експерименту;
• підготовка і проведення науково-педагогічних конференцій;
  впровадження системи презентацій та майстер-класів для учасників експерименту з проблеми дослідження;
• упровадження програми презентаційних і практичних занять для вчителів «Організація навчально-виховного процесу в початковій школі на основі предметного викладання»;
• обґрунтування і застосування різних форм, методів, прийомів і засобів організаційної роботи в початкових класах спеціалізованого закладу;
• проведення консультацій та навчання вчителів, батьків з проблеми дослідження. Відвідування семінарів, майстер-класів, конференцій, які будуть проводитись на базі експериментальних закладів м. Києва та вивчення їх досвіду;
• створення освітнього, інформаційного та психологічного простору;
  визначення ефективності навчально-виховного процесу в
• початковій школі на основі предметного викладання;
  проведення психологічних тренінгів з питань наукового дослідження;
• адаптування і затвердження нормативної бази для подальшого функціонування спеціалізованого навчального закладу.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи передбачають визначення проблеми та методики дослідження, створення методичних, кадрових і матеріально-технічних умов для реалізації експерименту, дослідження проблеми й аналіз науково-педагогічної, правової, соціологічної та психологічної літератури, реалізація плану дій щодо запровадження предметного викладання в початковій школі загальноосвітнього навчального закладу, удосконалення навчально-виховного процесу, підвищення майстерності педагогічного колективу, створення посібників, тестів, позитивного мікроклімату в шкільному середовищі, забезпечення якості освіти для кожної дитини, забезпечення психолого-педагогічного та соціального супроводу дослідно-експериментальної роботи.

Загальний висновок

З огляду на актуальність і знаковість експериментально-дослідної роботи, її задекларовані очікувані результати переконуємося у доцільності і практичній значимості проекту «Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу з предметним викладанням у початковій школі».

База експерименту: ДНЗ №63; ДНЗ №82; ДНЗ №273; ДНЗ №377 м. Києва.

Термін проведення експерименту: 2011-2014 роки.

Науковий керівник: Дятленко Н.М., завідувач кафедри методики та психології дошкільної і початкової освіти Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, доцент.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Сучасний етап функціонування людської цивілізації характеризується нестабільністю, нестандартністю, динамізмом реформування більшості галузей життя суспільства. Особливо вразливими в умовах сьогодення є діти дошкільного віку. З огляду на це виникає необхідність виховування в дітях бажання навчатися протягом усього свого життя.

Для формування у дітей внутрішніх стимулів до навчання науковцями розроблено комплекси різноманітних програм, які покликані закласти фундамент для формування і розвитку знань і умінь, що матимуть життєве значення для того, щоб діти успішно долали проблеми, з якими вони будуть зустрічатися в XXI ст. Суспільне дошкільне виховання на сучасному етапі свого розвитку та трансформації потребує оновлення, удосконалення, нових підходів. Розвиток дошкільників в умовах їх життєдіяльності розглядається теоретиками і практиками в динаміці, базуючись на гуманістичних засадах особистісно-орієнтованої моделі партнерської взаємодії.

Однак, аналіз сучасної практики родинного і суспільного виховання засвідчує існування суперечностей між задекларованими ідеями гуманізації освіти і реальним станом справ. Так нині ще бракує бажаного опікування пошуками шляхів індивідуалізації та диференціації; відсутній системний моніторинг прогресу дітей; недостатньо реалізуються на практиці позиції щодо створення умов для розвитку самостійності та відповідальності; спостерігається формальний підхід до організації розвивального предметно-ігрового середовища; ситуації вибору не використовуються як цілеспрямований і системний педагогічний підхід тощо. У такому контексті актуалізується експериментально-дослідна робота з теми: «Педагогічні практики адаптивної освіти дошкільників».

Підґрунтям адаптивних підходів до організації освіти дітей дошкільного віку є тенденції соціалконструктивізму (Л.С.Виготський), крізь призму яких кожну дитину вбачаємо як особистість, котра активно конструює знання й уявлення у процесі власної активної взаємодії з навколишнім середовищем. Дитина суб’єктивно саморепрезентує себе, поєднуючи нові знання із попередньо набутими. Навчання дошкільників слід розглядати як особисте їхнє надбання й ціннісні здобутки.

При цьому базовими умовами для посилення дитячої мотивації до навчання й активної включеності в різноманітну діяльність визнано: створення безпечного середовища (віднайти баланс між викликами (труднощами) і відчуттям безпеки (комфорту, спокою); цілеспрямоване створення педагогом умов, за яких кожна дитина почувалася б успішною; забезпечення можливостей для реалізації кожною дитиною прагнення до самостійності.

Основними практиками адаптивної освіти є такі: практика моніторингу прогресу дітей; програми втручання на загальному та спеціальному рівнях; «ранкове коло»; «дошка вибору» – домовленості з дитиною; «коробка почуттів»; «капелюх роздумів»; «барометр емоцій»; правила у групі; портфоліо, індивідуалізовані освітні програми.

Практики з дорослими: «Інтервізія» – навчання разом і один від одного; «Forvard – модель» – метод цілеспрямованого пошуку рішення.

Отже, педагогам слід дібрати шляхи і способи ефективного навчання для всіх дітей (йдеться про індивідуальний особистісний розвиток, психофізіологічні особливості), на що і спрямовано експериментально-дослідницьку діяльність з теми: «Педагогічні практики адаптивної освіти дошкільників».

Мета експериментально-дослідної роботи: експериментальна апробація педагогічних практик адаптивної освіти, що зорієнтовані на врахування індивідуальних відмінностей та створення сприятливих умов для успішного навчання всіх дітей; виокремлення шляхів їх інтеграції у вітчизняний педагогічний досвід.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: адаптивна освіта дітей дошкільного віку в контексті особистісно-орієнтованої моделі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: форми, методи, шляхи впровадження педагогічних практик адаптивної освіти в навчально-виховний процес дошкільних навчальних закладів.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає створення сприятливого середовища, в якому діти розвиваються і підвищують рівень незалежності та відповідальності. Адже кожна дитина може бути успішною, якщо відносно неї обрана правильна педагогічна практика. Навчання ж покликане сприяти розвитку дітей. Тому у такому середовищі основна увага звертається на внутрішню мотивацію дітей. Загальновідома теза, що ефективність навчання забезпечується за умови, коли діти самі прагнуть чогось навчитися, зрозуміти, відкрити для себе є підґрунтям у механізмі реалізації експериментально-дослідної роботи.

Зміст навчальних предметів у такому середовищі має бути зорієнтовано на інтереси дітей, а форми роботи – до заохочення дітей досліджувати нові ситуації, явища, матеріали, системи і поняття, застосовувати їх у різних контекстах. При цьому слід зберігати розумну міру регламентації дитячої діяльності і поведінки; чіткі структури педагогічної діяльності, однозначні домовленості з дітьми, які постійно виконуються; практикувати форми роботи, що спонукають дітей і педагогів до співпраці і взаємодопомоги.

Науково-дослідна робота з цієї теми розрахована на чотири роки.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у визначенні позитивних тенденцій у розвитку дитини та досконалому оволодінні педагогами практичним досвідом використання адаптивної освіти.

Загальний висновок

Отже, прогресивний розвиток кожної дитини забезпечуватиме спеціально організоване навчально-розвивальне середовище, в якому кожна дитина набуває повноцінного досвіду в процесі власного активного освоєння предметно-ігрового і соціального середовища. При цьому важливим етапом буде створення системи моніторингу, що сприяє розвінчуванню проблем кожного дошкільника та сприяє вчасному втручанню педагога шляхом використання ефективних педагогічних практик. На нашу думку, особливу успішність матиме застосування адаптивних підходів у контексті особистісно зорієнтованої моделі.

Експериментальна база: ДНЗ №523, ДНЗ №580 «Ольвія», ДНЗ №589, ДНЗ №613, ДНЗ №661

Термін проведення експерименту: 2010-2013 рр.

Науковий керівник: Піроженко Т.О., завідувач лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, доктор психологічних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Тема науково-дослідної роботи «Соціально-педагогічні умови впровадження «ПЗ технології» у дошкільних навчальних закладах» є актуальною і своєчасною. Особливості особистісного розвитку дошкільників ставлять необхідність збереження простору дитячої субкультури, врахування психолого-педагогічних передумов розвитку духовних орієнтирів в життєдіяльності дитини дошкільного віку, об’єднання зусиль батьків та педагогів у створенні соціокультурного розвивального середовища та адекватної психологічної атмосфери навколо проблеми становлення базових комунікативних, пізнавальних, образотворчих здібностей, що формуються у дитинстві. В умовах ціннісно нестабільного суспільства проблеми, пов’язані з вихованням дитини в дошкільних навчальних закладах набули особливої гостроти. Відтак, розв’язання проблеми становлення активної творчої особистості дитини дошкільного віку потребує посилення уваги суспільства до якості її розвитку шляхом такої взаємодії дорослого і дитини, де остання є активним суб’єктом власного розвитку.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку». Інноваційна технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною в умовах навчально-виховного процесу надає можливість оптимізувати життєдіяльність дітей дошкільного віку як суб’єктів творчої діяльності.

Акцент дорослих на взаємодії дітей із оточенням на базових засадах вітчизняної морально-етичної культури привертає увагу до активних міжособистісних і внутрішньо-особистісних процесів, за допомогою яких дитина осмислює власне життя. Завдяки технології ПЗ посилюються цілеспрямовані зусилля у формуванні адекватної психологічної атмосфери навколо дитинства, поліпшується взаємодія родинного і сімейного виховання, ефективно розвивається відповідальність дорослих (батьків і педагогів) за якісний гармонійний психічний, фізичний і духовний розвиток дитини. Запровадження й ефективне використання розвивальних технологій, зокрема «Радості дитинства» потребує з’ясування психологічних чинників розвитку та реального функціонування ціннісних орієнтацій дорослих.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: процес впровадження інноваційної освітньої технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку».

Предмет експериментально-дослідної роботи: соціальні та психолого-педагогічні умови процесу впровадження освітньої інновації в дошкільних навчальних закладах.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити соціально-педагогічні умови широкого впровадження освітньої інновації «Технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку» як фактора особистісного розвитку всіх суб’єктів освітнього простору.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• проаналізувати соціальні та психолого-педагогічні умови процесу впровадження освітніх інновацій в дошкільних навчальних закладах, спрямованих на творчий розвиток особистості дитини;
• обґрунтувати і запровадити модель масового впровадження розвивальної технології «Радість розвитку» в умовах дошкільного навчального закладу, що сприяє розвитку специфічно дитячих видів діяльності та збереженню простору дитячої субкультури;
• підготувати педагогічних працівників і керівників навчальних
• закладів до впровадження розробленої моделі;
• оцінити ефективність розробленої моделі;
• розробити практичні рекомендації щодо повноцінного функціонування розвивальних технологій в умовах дошкільних навчальних закладів, критерієм оцінки яких є творчий розвиток особистості.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає роботу за трьома напрямками: організаційним, науково-методичним, психолого-медико-педагогічного моніторингу.

Експеримент ґрунтується на зміні усвідомлення батьками і педагогічними працівниками мети, завдань, засобів і методів роботи з дітьми. Він розпочинається зі спеціального навчання усіх суб’єктів освітнього процесу в експериментальних навчальних закладах за програмою освітньої технології ПЗ «Радість розвитку», побудованою за модульним принципом. Програма у процесі експериментальної роботи постійно коригуватиметься і вдосконалюватиметься відповідно до практичних соціальних запитів батьків і педагогічних працівників району. В експериментальних навчальних закладах створюватимуться спеціальні дослідницькі психолого-педагогічні лабораторії, в яких працюватимуть науковці і педагогічні працівники ДНЗ. Учасники експерименту обговорюватимуть проблеми розвитку дитини, що потребують додаткової соціальної або психолого-педагогічної реабілітації, знаходитимуть шляхи, засоби і методи виправлення ситуацій.

За час експерименту педагогічними працівниками має бути:

• розроблена й обґрунтована модель впровадження технології «Радість дитинства», в якій відображатиметься участь педагогів, батьків, громадських організацій по узгодженню зусиль, що спрямовані на створення умов для прийняття дитиною ціннісних орієнтацій у взаємодії з оточенням;
• напрацьовані методичні рекомендації щодо організації форм і методів проектної педагогіки з дітьми дошкільного віку за тематикою, що визначена актуальною для регіону м.Києва;
• створені методичні рекомендації щодо психолого-педагогічного супроводу та залучення батьків, спрямовані на підвищення психологічної культури взаємодії дорослих з дітьми, на усвідомлення і підвищення відповідальності батьків на повноцінний розвиток дитини.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у визначенні шляхів, інструментарію, психолого-педагогічної й соціальної підтримки інноваційної діяльності педагога; здійсненні подальшої конкретизації форм, методів, засобів організації дослідницької педагогіки, що спрямована на актуалізацію та розвиток творчого потенціалу всіх учасників освітнього простору; створенні й обґрунтуванні оптимальної моделі упровадження розвивальної технології в умовах конкретного району м.Києва, в якій відображатиметься участь педагогів, батьків, громадських організацій по узгодженню зусиль, спрямованих на створення умов для формування в дитини власних ціннісних орієнтацій у взаємодії з оточенням; розроблено стратегічний довгостроковий план впровадження ПЗ технології «Радість розвитку» та проект навчальних модулів для фахівців дошкільних закладів.

Загальний висновок

З огляду на мету, основну ідею, механізм реалізації дослідно-експериментально роботи та очікувані результати тема «Соціально-педагогічні умови впровадження «ПЗ технології» у дошкільних навчальних закладах» є доцільною і має практичну значущість.

Експериментальна база: Політехнічний ліцей НТУУ «КПІ»

Термін проведення експерименту: 2005-2013 рр.

Науковий керівник: Мартиненко С.М., проректор із соціально-гуманітарних питань Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор педагогічних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Динамізм розвитку сучасного інформаційно-технологічного суспільства, зумовлений процесами інформатизації й інтеграції збільшують запит на виховання гармонійно розвинених і практично зорієнтованих особистостей, що потребує якісних змін не тільки у змістовому наповненні навчальних предметів, але й в урізноманітненні технологій, методів, прийомів їх викладання та оцінювання навчальних досягнень учнів. Відтак навчально-виховний процес слід організовувати на якісно новому рівні, тобто так, щоб учень на уроці міг не тільки успішно опанувати певною сумою знань, умінь і навичок, але й навчитись їх використовувати як за певним алгоритмом, схемою, так і в нестандартних умовах. Навчання повинно створювати атмосферу зацікавленості, небайдужості до освітнього матеріалу, спільного пошуку вирішення навчальних завдань, а вчитель має спрямовувати свою діяльність на розвиток у вихованців самостійності, гнучкості, критичності, оригінальності емпіричного і теоретичного мислення. Продуктивним шляхом для виконання зазначених завдань є створення сприятливих умов, які б забезпечували розвиток мислительних здібностей учнів, підтримували їх пізнавальну активність і виключали перевантаження пам’яті школярів фактологічним матеріалом.

В умовах традиційної класно-урочної системи навчання вчителі здійснюють індивідуальний підхід, який передбачає розумне поєднання фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи. Поглиблюється дифе­ренціація навчання, яка має на меті забезпечити базовий рівень знань кожному учневі, а здібним учням – надати можливість глибше опанувати предмет. Завдання сучасної загальноосвітньої школи – забезпечити максимальний розвиток здібностей кожної дитини, причому намагатися створити сприятливі умови для навчання і виховання. В такому контексті актуалізується система рівневого навчання та система рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів, розроблена С.М.Мартиненко і Ю.В.Киричковим, що спрямована на задоволення освітніх потреб учнів.

Ідея рівневого навчання відображає необхідність підвищення ефективності освітнього процесу, якості освітніх досягнень учнів. Рівневе навчання є основою системи безконфліктної освіти як нової моделі організації навчального процесу. Воно уможливлює діяльність учителя на різних рівнях складності (репродуктивному, перехідному, творчому) і забезпечує атмосферу успіху кожного учня відповідно до їхніх індивідуально-особистісних здібностей.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці системи рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання, що забезпечить атмосферу успіху кожного учня й зменшить кількість конфліктів пов’язаних із оцінюванням рівня їхніх навчальних досягнень.

Рівневе навчання – це така організація навчально-виховного процесу, в умовах якої кожен учень має можливість оволодіти навчальним матеріалом із різних предметів на різному рівні, але не нижче за базовий, залежно від його здібностей та індивідуальних особливостей.

Сутність рівневого навчання полягає в тому, що кожний учитель по кожній із тем навчального предмету, який викладає, розробляє завдання різного рівня складності, які активізують різні рівні пізнавальної активності учня, і пропонує їх учням, враховуючи індивідуальні психолого-фізіологічні особливості дитини та рівень її попередніх досягнень, або дає можливість учневі самому обрати завдання певного рівня складності. Успішне виконання рівневих завдань свідчить про певний рівень навченості учня і оцінюється відповідною оцінкою. Тобто кожен учень має можливість обрати собі завдання, яке, на його думку, він може виконати. Таким чином знімається психологічний тиск вчителя на учня і учень отримує можливість зробити самооцінку рівня своїх домагань і рівня своїх досягнень.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити систему рівневого навчання і рівнево-ступеневого оцінювання для всіх класів і предметів навчального плану, яка забезпечує безконфліктну освіту і передати розробки усім зацікавленим у такій формі навчання загальноосвітнім навчальним закладам.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• підготувати викладачів, ліцеїстів та їхніх батьків до роботи в умовах рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання;
• визначити склад творчих груп і поставити завдання відповідно до етапів проведення експерименту;
• упорядкувати навчальні програми ліцею відповідно до системи рівневого навчання;
• розробити рівневі завдання для проведення об’єктивного оцінювання з усіх навчальних предметів;
• організувати і провести цикл семінарів для викладачів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, методистів з метою поширення досвіду за системою рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання;
• підготувати до друку методичні рекомендації, навчальний посібник за системою рівневого навчання.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес профільного і фахового навчання ліцеїстів Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» та навчально-наукового комплексу НТУУ «КПІ» «Нова освіта».

Предмет експериментально-дослідної роботи: форми, методи, прийоми і засоби забезпечення навчально-виховного процесу профільного і фахового навчання ліцеїстів Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» та навчально-наукового комплексу НТУУ «КПІ» «Нова освіта».

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав створення на кафедрах Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» робочих груп з реалізації і вдосконалення методики рівневого навчання і рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень ліцеїстів, що працюють за такими напрямами:

• укладання експериментальних програм і посібників за системою рівневого навчання з таких предметів: українська мова, історія України, зарубіжна література, біологія, англійська мова для учнів різних класів;
• структурування навчального матеріалу з кожного предмету на смислові одиниці – інформаційно самостійні, логічно обґрунтовані, завершені частини навчального матеріалу теми за різними принципами. Смислові одиниці виділяють у програмовому матеріалі й основних питаннях до кожної теми, до них укладають таблиці з вимогами до знань, умінь і навичок за рівнями, що можуть використовуватися як для поточного, так і для тематичного усного опитування; для письмового тематичного оцінювання розробляють орієнтовні варіанти завдань;
• розробка методик безконфліктного рівневого навчання та безконфліктного рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів шляхом адаптації викладачем навчального матеріалу та завдань для оцінювання відповідно до потреб і можливостей учнів і на основі цього підвищення мотивації учня до навчання;
• проведення моніторингових досліджень життєдіяльності учнів на основі аналізу запровадженого в Ліцеї тижневого табеля, який дає практичну можливість якісного навчання ліцеїстів шляхом підвищення вмотивованості їх до навчання, забезпечуючи цілеспрямовану взаємодію між ліцеєм, батьками, викладачами та ліцеїстами;
• адаптація системи рівневого навчання у зв’язку з переходом старшої школи (10-11 клас) до профільного навчання;
  розроблення методичних рекомендацій щодо використання системи рівнево-ступеневого оцінювання під час тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів середньої школи;
• обробка статистичних даних результатів упровадження у педагогічну практику системи рівневого навчання та рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів в умовах переходу до 11-річного терміну навчання.

Дослідження психологічної адаптації учнів 1-х, 5-х, 10-х класів здійснювалося на основі використання методик «Мій клас» А.А.Лескової-Савицької, «Рівень шкільної мотивації та адаптації» Н.Г.Лусканової, «Діагностика інтелекту» Гудінаф-Хариса, «Незакінчене речення» Г.Солнецевої, Т.Галкіної, «Вивчення рівня шкільної тривожності Філліпса», «Дом-Дерево-Людина» Д.Я.Райгородського.

Дослідження особливостей пізнавальної сфери школярів здійснювалося на основі застосування методик «Виключення слів», «Складних аналогій», «Які предмети заховані в малюнках», методики Нелепіци, «Запам’ятай і розстав крапки», «Вивчення причин подібності та відмінності», «Логічно-кількісних відносин», «Теста Беннета».

Дослідження професійних здібностей і нахилів старшокласників проводилося на основі анкетування за опитувальника професійної спрямованості (ОПС) Д.Голландка, використання методики «Що мені подобається» Л.Йоваша, методики виявлення й оцінки комунікативних і організаторських схильностей старшокласників (КОС), «Карти інтересів».

Дослідження особливостей особистісної сфери дитини відбулося на основі методики «Незакінчене речення», «Людина», визначення самооцінки «Сходинки», дитячого варіанту особистісного тесту Р.Кеттела, Психогеометричного тесту С.Делінгера.

Особливості навчально-виховного процесу досліджувалися на основі методики вивчення задоволеності педагогів життєдіяльністю в освітній установі Є.М.Степанова, комплексної методики вивчення задоволеності батьків життєдіяльністю в освітній установі А.А.Андрєєва, методики самооцінки спроможності до самоосвіти та саморозвитку особистості, анкети «Моє ставлення до навчання», методики вивчення задоволеності учнів шкільним життям А.А.Андрєєва.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у розробці методик безконфліктного рівневого навчання та безконфліктного рівнево-ступеневого оцінювання навчальних досягнень учнів на основі адаптування викладачем навчального матеріалу та завдань для оцінювання відповідно до потреб і можливостей учнів і на основі цього підвищення мотивації до навчання.

Список основних друкованих праць із експериментально-дослідної роботи:

• Камишев В.В. Безконфліктна освіта. Система рівневого навчання й оцінювання. Зарубіжна література. 9 клас. – К., ПЛ НТУУ «КПІ», 2006. – 28 с.
• Кірічков Ю. Теоретична база рівнево-ступеневого оцінювання // Директор школи. – №15 (351), квітень. – 2005. – С. 17 – 19.
• Кірічков Ю. Інновації політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» // Директор школи. – №15 (351), квітень. – 2005. – С. 18 – 21 (Інструкція «Про проведення тематичного опитування за рівнево-ступеневою системою оцінювання в Політехнічному ліцеї НТУУ «КПІ»)
• Географія. Тренувальний зошит /О.М.Бичковська, Н.І.Горлач, О.С.Горська та ін.; за заг. ред.С.Л.Капіруліна. – Х. : Вид. група «Основа», 2008. – 88 с.
• Географія. Збірник завдань/О.М.Бичковська, Н.І.Горлач, О.С.Горська та ін.; за заг. ред.С.Л.Капіруліна. – Х. : Вид. група «Основа», 2008. – 126 с. (Серія «Підготовка до ЗНО)
• Ісаєва Г.М., Горська О.С. Використання учнівських мультимедійних проектів на уроках географії. Шкільна географічна освіта : інформаційно-комунікаційні технології у навчально-виховному процесі. – К., ДНВП «Картографія», 2008
• Лапінський А.В., Астрелін І.М., Сташевська Навчальні курси «Хімічна технологія» та «Біотехнологія». Спільні ознаки // Біологія та хімія в школі. – № 5-6. – 2008.

Загальний висновок

На основі проведеної експериментально-дослідної роботи дослідники відзначили основні тенденції, що мають місце у системі освіти ліцеїстів і потребують уведення системи рівневого навчання та ступенево-рівневого оцінювання навчальних досягнень учнів.

Технологія укладання завдань за принципом смислового ядра передбачала, що його зміст і зміст кожної смислової одиниці може бути логічно, оптимально обґрунтовано поділений на чотири рівні складності. Основний зміст, ключові події, факти, поняття, явища, процеси визначаються і простежуються на кожному наступному рівні від учня вимагається більший обсяг знань і глибше розуміння матеріалу, вищий рівень умінь і навичок; від уміння визначати ключові події і факти, розкривати поняття до вміння характеризувати, узагальнювати, аналізувати явища і процеси, висловлювати власні судження й давати оцінки, виявляти творчий підхід тощо.

Запропонована технологія дозволяє не тільки ефективно перевіряти знання учнів, а й оптимізувати процес засвоєння, закріплення і поглиблення знань учнів. Представлена система може бути ефективно використана при проведенні уроків різних типів і у класах різних профілів навчання.

База експерименту: ліцей митної справи № 144 ім. Г. Ващенка.

Термін проведення експерименту: 2009-2014 роки.

Науковий керівник: Жерноклєєв І.В., доцент кафедри трудового навчання і креслення НПУ імені М.П.Драгоманова, кандидат педагогічних наук, докторант.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. У зв’язку зі вступом України до співдружності європейських країн, які підписали Болонську угоду, актуальною стала проблема переходу на інші показники якості підготовки випускників навчальних закладів. Знаннєвоцентризм освітньої системи минулого століття вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, що вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних і професійно спрямованих членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти у розв’язанні соціальних, виробничих і економічних завдань. В умовах сьогодення потрібне істотне посилення самостійної і продуктивної діяльності школярів, поглиблення розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання і розв’язувати проблеми, орієнтуватись у житті суспільства.

Протягом останніх двох десятиліть у Західній Європі проводиться активна політика формування єдиного європейського простору, що стало генеральною ідеєю, навколо якої вибудовувалася сучасна стратегія освіти. У відповідності зі світовими освітніми стандартами і євроінтеграційними перспективами Україна потребує системних змін процесу навчання школярів, обумовлених соціокультурними факторами, що визначають сучасну якість освіти, а також впливають на професійно-педагогічну діяльність учителя взагалі, і вчителя технологій зокрема.

Аналіз стану і динамічного розвитку західноєвропейських освітніх систем дозволяє стверджувати, що сучасний етап являє собою епоху глобального реформування освіти на світовому рівні. У рамках Болонського процесу відбувається уніфікація національних освітніх стандартів, диверсифікація освітніх моделей, удосконалення технологій навчання. Разом з тим, кожна з націй прагне збагатити свій історично напрацьований освітній потенціал, активно вивчаючи інноваційний досвід організації і змісту освіти інших країн.

У цьому зв’язку по-новому ставиться питання про професійну підготовку вчителя. Особистість учителя, його професійна, соціальна зрілість і духовне багатство в цей час виявляються найбільш важливими умовами забезпечення ефективності процесу навчання і виховання. Необхідні зміни у підготовці до професійної діяльності вчителя зручно показати через зміну функцій учителів. Склад функцій професійно-педагогічної діяльності визначається системою необхідних змін процесу під впливом факторів, що визначають нову якість освіти, яка в умовах кризових явищ сучасного суспільства розуміється як якісна підготовка випускника до успішної життєдіяльності. Серед них:

• орієнтація педагогічних цілей на самореалізацію учня і визначення результату освіти через компетентність випускника;
• включення у зміст освіти навчального матеріалу, самостійно визначеного і запропонованого учнями;
• використання освітніх технологій, які вимагають від учителя прояву нових професійних ролей (координатора, організатора, помічника, консультанта);
• зміна характеру взаємодії майбутнього вчителя і учнів, пов’язаної з діяльністю студента, що спрямована на розвиток учня;
• розширення освітнього середовища школи і пошук партнерів, що виступають суб’єктами освіти дитини;
• зміна оцінки досягнень, що вимагає від учителя вмінь діагностики й гнучкої корекції педагогічного процесу;
• готовність майбутніх учителів до змін у професійно-педагогічній діяльності.

Незадоволеність технологічною підготовкою школярів існувала є проблемою загальнонаціонального і навіть міжнародного значення. У більшості розвинених країн Заходу вже понад століття триває пошук шляхів підготовки школярів до трудової діяльності. Цими питаннями стурбовано не тільки педагогічне співтовариство, але й держава. Розуміючи значущість технологічної освіти для економічної стабільності суспільства багато держав виділяють на його розвиток значні матеріальні ресурси, а також створюють умови, що стимулюють бізнес до підтримки технологічної освіти школярів на основі дотримання демократичних цінностей розвитку країни. У багатьох країнах розроблено комплексні програми технологічної освіти. У більшості європейських країн США, Канади в національному поступі обрано шлях утворення спеціальних центрів підготовки кадрів, на базі яких проходить не тільки перепідготовка кадрів для підприємств і навчання безробітних, але і навчання школярів у рамках технологічної освіти. Означений підхід дозволяє ефективно використовувати обладнання, яким оснащено такі центри і змінювати його у разі необхідності і появи нових технологій у промисловості.

Переважна частина програм базової підготовки вчителів середніх шкіл у Європі організована у межах ще одного з варіантів національної моделі («двофазній» моделі).

У «двофазній» моделі теоретична підготовка майбутніх учителів зосереджується у вищому навчальному закладі (перша фаза), а практична підготовка «переноситься» в школу й спеціальні регіональні центри (друга фаза). Під час другої фази відбувається об’єднання практичної роботи в школі, де вивчаються методики викладання спеціальних дисциплін і питання психолого-педагогічної підготовки. Статус повноправного вчителя присвоюється лише після успішного завершення другої фази навчання, захисту диплома і складання державного іспиту.

Для функціонування основних моделей інтеграції України в освітній простір Європи на сучасному етапі надзвичайно необхідним є запозичення або впровадження закордонного досвіду, інновацій, пов’язаних із системою педагогічної підготовки вчителів на Заході. І найбільш значним кроком у цьому є створення науково-методичного Центру підготовки спеціалістів за європейськими стандартами.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність інноваційної системи підготовки майбутніх вчителів технологій у відповідності до європейських стандартів та визначити її вплив на профільну підготовку учнів з робітничих професій.

Предмет експериментально-дослідної роботи: механізм забезпечення реалізації взаємодії школа-ВНЗ щодо удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: система підготовки майбутніх учителів технологій і професійного навчання.

Основні завдання дослідження:

• проаналізувати психолого-педагогічну літературу, вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід з теми дослідження, здійснити аналіз проблем у практиці підготовки майбутніх учителів технологій;
• обґрунтувати зміст і методику професійної підготовки вчителів технологій на базі загальноосвітнього навчального закладу;
• розкрити сутність механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх вчителів технологій та охарактеризувати його структурні компоненти;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх вчителів технологій;
• забезпечити наступність між загальноосвітньою та вищою педагогічною школами у процесі підготовки майбутніх вчителів технологій;
• створити нові й удосконалити наявні педагогічні технології з діагностики та формування позитивної мотивації трудової діяльності учнів як показника професійного самовизначення особистості майбутнього трудівника;
• розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження механізму підготовки майбутніх вчителів технологій у відповідності до європейських стандартів на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає розробку інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад на прикладі підготовки майбутніх вчителів технологій на базі загальноосвітнього навчального закладу, що максимально оптимізує формування практичних знань, умінь і навичок студентів.

У проекті експериментально-дослідної роботи застосовано системний підхід (компонентно-структурний і функціональний аналіз) у дослідженні можливостей удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій, запропоновано конкретні педагогічні технології, що змінюють форми, методи, прийоми навчальної роботи студентів на базі загальноосвітнього закладу.

Запропонований механізм взаємодії у системі школа-внз, представлений як сукупність логічно виважених педагогічних інноваційних технологій і передбачає формування осередку Центру на базі середнього загальноосвітнього закладу, де буде створено умови для методичної і науково-дослідної підготовки майбутніх учителів трудового і професійного навчання. До таких умов слід віднести:

• створення й укомплектування навчально-методичних приміщень, додатково до наявних шкільних майстерень;
• укладання бібліотеки за напрямками підготовки майбутніх вчителів технологій;
• організація постійно діючого методичного класу;
• створення науково-технологічної бази для проведення студентами наукових досліджень і педагогічної практики.

У такому Центрі основна діяльність зосереджується на опанування стану підготовки майбутніх вчителів технологій в Україні і країнах Європи; аналіз рівня шкільної технологічної освіти і ставлення до нього учнів основної і старшої шкіл; виявлення і формулювання суперечностей, що можна вирішити за допомогою створення на базі навчального загальноосвітнього закладу Центру підготовки вчителів технологій і професійного навчання; проведення роз’яснювальної роботи і поширення інформації серед учнів, батьків, педагогічних працівників про напрями профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах; постановка цілей і завдань, прогнозування очікуваних позитивних результатів, а також негативних наслідків; удосконалення науково-методичного забезпечення чинних навчальних програм технологічної освіти; організація роботи ТОЗ на базі ліцею за участю майбутніх вчителів технологій

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у позитивних змінах щодо професійної підготовки майбутніх учителів технологій; запровадженні механізму взаємодії школа-ВНЗ щодо удосконалення підготовки майбутніх учителів інших спеціальностей, поліпшення якості змісту технологічної освіти у старшій професійній школі; забезпеченні умов для життєвого та професійного самовизначення учнів; формування готовності до свідомого вибору та оволодіння майбутньою професією; забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою, професійно-технічною та вищою освітою відповідно до напряму навчання; усвідомлення студентом соціальної і практичної значущості його навчально-дослідницької і педагогічної діяльності.

Загальний висновок

Отже, запропонований механізм взаємодії у системі школа-внз є сукупністю логічно обґрунтованих педагогічних інноваційних технологій. Його функціонування спрямоване на підвищення якісного рівня фахової освіти майбутніх учителів технологій шляхом підготовки і проведення лабораторно-практичних занять методичного циклу із студентами на базі загальноосвітнього закладу.

Експериментальна база: СШ № 91

Термін проведення експерименту: 2011-2016 рр.

Науковий керівник: Сергієнко В.П., заступник першого проректора НПУ імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії, доктор педагогічних наук, професор

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Модернізація освітньої галузі України, що відбувається під впливом процесів євроінтеграції і глобалізації актуалізує проблему визнання якісного рівня вітчизняної освіти у світовому освітянському просторі. Спрямованість системи освіти на переважне засвоєння системи знань, яка була традиційною і виправданою ще кілька десятиріч тому, вже не відповідає сучасним викликам доби і запитам суспільства. В умовах сьогодення успішно адаптуватися й само реалізуватися зможуть лише ініціативні, відповідальні, професійно спрямовані члени суспільства, спроможні ефективно взаємодіяти у досягненні соціальних, виробничих й економічних цілей. Результативність виконання пов’язаних із ними завдань потребує істотного посилення самостійної та продуктивної діяльності школярів, розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання і розв’язувати проблеми, орієнтуватись у житті суспільства.

Протягом останніх двох десятиріч у Західній Європі проводиться активна політика формування єдиного європейського простору, що стало генеральною ідеєю, навколо якої вибудовувалася сучасна стратегія освіти. Відповідно до світових освітніх стандартів і євроінтеграційних перспектив в Україні виникла необхідність системних змін у навчально-виховному процесі узгоджених із соціокультурними чинниками, які окреслюють сучасний рівень якості освіти, визначають необхідні зміни професійно-педагогічної діяльності вчителя взагалі, і вчителя інформатики зокрема.

Аналіз стану і динамічного розвитку західноєвропейських освітніх систем дозволяє стверджувати, що сучасний етап є епохою глобального реформування освіти на світовому рівні. У рамках Болонського процесу відбувається уніфікація національних освітніх стандартів, диверсифікація освітніх моделей, удосконалення технологій навчання. Водночас, кожна з націй прагне збагатити власний історично напрацьований освітній потенціал, активно вивчаючи інноваційний досвід організації і змісту освіти інших країн.

Зважаючи на це, нового ракурсу набувають питання фахової освіти майбутніх учителів інформатики. Особистість педагога, рівень його професійної компетентності, соціальна зрілість і духовне багатство нині вважають найважливішими умовами забезпечення ефективності процесу навчання і виховання.

У такому контексті актуалізується проблема адаптування основних моделей інтеграції України в освітній простір Європи. Надзвичайно необхідним нині є запозичення або впровадження закордонного досвіду, тих або інших інновацій, у сферу педагогічної підготовки вчителів. І найзначнішим кроком у цьому напрямі є створення навчально-методичного Центру підготовки фахівців за європейськими стандартами співробітниками НПУ імені М.П.Драгоманова. Реалізація цієї проблеми зорієнтована на створення осередку Центру на базі спеціалізованої школи № 91 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням інформатики.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність інноваційної системи підготовки майбутніх учителів інформатики відповідно до європейських стандартів; визначити її вплив на профільну підготовку учнів.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• проаналізувати психолого-педагогічні джерела, вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід із теми дослідження, зробити аналіз основних проблем у практиці підготовки майбутніх учителів інформатики;
• обґрунтувати зміст і методику професійної підготовки майбутніх учителів інформатики на базі загальноосвітнього навчального закладу;
• розкрити сутність механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики й охарактеризувати його структурні компоненти;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності механізму взаємодії школа-ВНЗ на прикладі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики;
• забезпечити наступність між загальноосвітньою та вищою педагогічною школами у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики;
• створити нові та удосконалити наявні педагогічні технології з діагностики та формування позитивної мотивації навчальної діяльності учнів як показника професійного самовизначення особистості майбутнього фахівця в галузі інформатики;
• розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження механізму підготовки майбутніх учителів інформатики відповідно до європейських стандартів на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: система підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах профільного навчання школярів.

Предмет експериментально-дослідної роботи: механізм забезпечення реалізації взаємодії школа-ВНЗ з удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав створення сприятливих умов для методичної і науково-дослідної підготовки майбутніх вчителів інформатики на базі спеціалізованої школи. Серед них – обладнання навчально-методичних приміщень із необхідними інформаційно-методичними матеріалами, створення бібліотеки за напрямками підготовки майбутніх учителів інформатики, організація роботи методичного класу, формування науково-технологічної бази для проведення студентами й учнями наукових досліджень і проходження педагогічної практики, організація роботи постійнодіючих семінарів для учнів, студентів та учителів за напрямками.

Під час роботи у сформованому освітньому середовищі основна увага приділяється аналізу стану підготовки майбутніх учителів інформатики в Україні і країнах Європи, осмисленню сучасного стану викладання шкільного предмету «Інформатика» і ставленню до нього учнів основної і старшої шкіл, виявленню суперечностей та окресленню основних шляхів їх розв’язання, проведенню роз’яснювальної роботи і поширенню інформації серед учнів, батьків, педагогічних працівників про напрями профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах., а також удосконаленню науково- і навчально-методичного забезпечення з інформатики, математики і фізики.

Крім того, механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав організацію діяльності школи у напрямі довузівської підготовки учнів СШ№ 91 за програмами підготовки до вступу на спеціальності Інституту інформатики НПУ ім. М.Драгоманова.

У проекті експериментально-дослідної роботи застосовано системний підхід (компонентно-структурний і функціональний аналіз) у дослідженні можливостей удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, запропоновано конкретні педагогічні технології, що змінюють форми, методи, прийоми навчальної роботи учнів і студентів на базі загальноосвітнього закладу.

Запропонований механізм взаємодії у системі школа-ВНЗ є сукупністю логічно виважених педагогічних інноваційних технологій, що витримали експериментальну перевірку і готові до впровадження у практику вищих педагогічних і середніх загальноосвітніх навчальних закладів

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у масштабному використанні механізму взаємодії школа-ВНЗ, спрямованому на вдосконалення підготовки майбутніх учителів інших спеціальностей, поліпшення якості змісту інформатичної освіти у старшій профільній школі; забезпеченні сприятливих умов для життєвого і професійного самовизначення учнів; формуванні готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією; забезпеченні наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і вищою освітою відповідно до напряму навчання; усвідомленні учнями, студентом та учителями соціальної і практичної значущості їх навчально-дослідницької і педагогічної діяльності.

Загальний висновок

Як бачимо, експериментально-дослідна робота полягає у розробленні й апробації інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад на прикладі підготовки майбутніх учителів інформатики на базі загальноосвітнього навчального закладу, що максимально оптимізує формування практичних знань, умінь і навичок студентів, збільшує можливості соціалізації учнів, сприяє забезпеченню наступності між загальною і вищою педагогічною освітою.

Саме на основі впровадження інноваційного механізму взаємодії школа-вищий навчальний заклад, який передбачає підготовку і проведення лабораторно-практичних занять методичного циклу з учнями, студентами, учителями на базі загальноосвітнього закладу, можливі якісні зміни у підготовці майбутніх учителів інформатики.

Експериментальна база: ШДС Монтессорі

Термін проведення: 2006-2014 рр.

Науковий керівник: Жебровський Б.М., перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України

Актуальність експериментально-дослідної роботи. На сучасному етапі «історичного переходу людства від індустріальної до інформаційної цивілізації» (В.Г.Кремень), в умовах глобалізації та інтеграції України в європейський освітній простір, особливої значущості надається реформуванню освітньої галузі. В Україні з часу отримання суверенітету розроблено низку законодавчих положень і нормативів, що регламентують функціонування освітньої галузі на засадах демократичної педагогіки, відповідно до принципів гуманізму, толерантності, дитиноцентризму, індивідуалізації освіти й індивідуально-особистісного підходу до кожної конкретної дитини.

У такому контексті актуалізується значущість відродження й адаптування до умов сьогодення гуманістичної системи освіти – школи Марії Монтессорі, заснованої у 1907 р. і поширеної в навчальних закладах майже усіх демократичних країн світу.

Отже, актуальність експериментально-дослідної роботи «Українська модель початкової школи Монтессорі» очевидна.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці системи освіти, яка ґрунтується на принципі індивідуально-вікового саморозвитку особистості дитини. В основі її методу – спостереження за дитиною і природні закони розвитку її психіки. Адже у кожної дитини – власний природний внутрішній потенціал, який може розвинутися тільки у взаємодії з навколишнім середовищем та за наявності особистісної свободи. Київська школа Монтессорі реалізовує можливість безперервної освіти дітей віком від 2 до 10 років. Однією з ідей такої системи є те, що у навчанні й вихованні дітей домінувальна роль відводиться середовищу. Діти вивчають середовище у класі і знаходять у ньому те, що відповідає їхнім інтересам саме у конкретний етап індивідуально-особистісного розвитку.

Специфічні характеристики системи Монтессорі:

• філософія Монтессорі;
• підготовлене навколишнє середовище;
• різновіковий склад дітей;
• наявність свободи;
• вільна робота за власним вибором дитини;
• специфічний матеріал Монтессорі.

Основні принципи педагогічної системи Монтессорі:

• принцип вікової періодизації;
• принцип сенситивних періодів;
• принцип вільної роботи дитини в спеціально підготовленому навколишньому середовищі.

Отже, вдале поєднання навчальних планів і програм, праця творчих учителів, затишні інтер’єри приміщень створюють середовище, сприятливе для вільного розвитку і навчання дитини.

Мета експериментально-дослідної роботи: удосконалити зміст, методи, форми й умови втілення в життя української моделі початкової школи Монтессорі для дітей віком від 6 до 10 років.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• організувати наукове, програмно-методичне, кадрове й інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу згідно державного стандарту;
• здійснювати опрацювання Монтессорі-програм І рівня початкової школи на базі державного освітнього стандарту;
• здійснювати опрацювання програм початкової школи для роботи різновікового класу Монтессорі від 6 до 9 років на базі державного навчального плану;
• підготувати педагогічні кадри на базі Пристонського центру по підготовці вчителів Монтессорі;
• продовжувати роботу щодо формування спеціально підготовленого розвивального середовища для роботи дітей початкової школи І рівня з математики, української мови, читання, англійської мови;
• розробити систему заходів, які забезпечують наступність і безперервність у навчальному процесі дітей віком від 2 до 8 років за системою Монтессорі;
• удосконалювати навчальне середовище класів початкової школи відповідно до норм міжнародної акредитації;
• залишити зміни мережі, тарифікації та штатного розпису, а саме:
  навчання дітей за двома рівнями (1 рівень – учні 1 – 2 класів, вік дітей: 6 – 8 років; 2 рівень – учні 3 – 4 класів, вік дітей: 8 – 10 років);
• наповнюваність кожного рівня (25 – 30 учнів, тобто 12 – 17 дітей кожної вікової категорії);
• кадровий склад – на кожному рівні працюють три вчителі (основний учитель повинен мати сертифікат Монтессорі-вчителя, два інших – володіти методом, що зумовлено вимогами до вчителів щодо володіння стратегією роботи з учнями по задоволенню їх потреб у навчанні, соціальному, психічному та емоційному розвитку);
• вчителі початкових класів мають бути обізнані з методом Монтессорі, атестуються з того предмета, з якого мають педагогічне навантаження за фахом освіти;
• процес навчання має відбуватися у спеціально підготовленому навчальному середовищі (вчителі можуть працювати з учнями індивідуально, групами у тому числі – різновіковими, об’єднуючи учнів 2-3 віків у спеціально створених умовах самостійної роботи учнів;
• навчальний процес моделі початкової школи Монтессорі передбачає планування робочого дня учня з 8.30 до 15.00 з перервами на прогулянку та обід;
• навчальний план початкової школи Монтессорі складається на основі Типового навчального плану спеціалізованої школи з українською мовою навчання і поглибленим вивченням іноземних мов (І рівень);
• планування навчального процесу здійснюється вчителями згідно специфіки роботи за методом Монтессорі та за умови виконання державних програм на кінець кожного начального року;
• розподіл годин педагогічного навантаження вчителів здійснюватиметься з урахуванням специфіки роботи закладу та потребами школи;
• система оцінювання знань, умінь та навичок учнів заноситься до портфоліо;
• розробити систему роботи з батьками та педагогічною
• громадськістю у початковій школі Монтессорі;
• узагальнити досвід роботи;
  створити начальний курс для вчителів України в межах освітнього Українського Монтессорі-центру

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес вільного саморозвитку учнів початкових класів в умовах спеціально підготовленого навколишнього середовища.

Предмет експериментально-дослідної роботи: зміст, методи, форми й умови організації навчально-виховного процесу в початкових класах Київської пілотної школи Монтессорі.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачав три основні напрями роботи: інформаційно-організаційний; науково-дослідний; діагностувально-контролювальний.

Основний результат дієвості механізму – розвивальне середовище, в якому відбувається процес вільного саморозвитку учнів початкових класів.

Таке середовище створюють спеціально підготовлені вчителі, керуючись знаннями відкритих Марією Монтессорі сенситивних періодів (періоди особливого чуттєвого сприйняття та настрою психіки у житті дитини, коли вона на перевагу іншим видам діяльності обирає щось одне).

Головний інструмент діяльності вчителя в різновіковому класі Монтессорі – метод спостереження, який використовується також і як діагностика експериментальної діяльності.

Послуговуючись методом спостереження, педагог постійно змінює середовище у класі так, щоб воно повністю відповідало потребам дитини. Навчання відбувається через самостійну роботу дітей із Монтессорі-матеріалом. Тобто, створивши середовище і перетворившись на роль помічника і спостерігача, вчитель надає можливість дитині повністю реалізувати власну активність.

Початкова школа Монтессорі передбачає існування тільки експериментальних класів.

Система моніторингу включає метод бесіди і метод спостереження.

Метод бесіди був спрямований на збір та аналіз інформації від батьків. Цей метод допомагає виявити індивідуально-психологічні особливості кожної дитини, рівень її соціального та інтелектуального розвитку; зміни у ставленні дитини до навчання під час вільної роботи за власним вибором та уроках, де використовувалися традиційні форми і методи навчання.

Метод бесіди проводили при первинному знайомстві з дитиною та батьками, а також під час індивідуальних батьківських конференцій, які проводяться двічі на навчальний рік – наприкінці кожного півріччя.

Метод спостереження вважається основним серед усієї сукупності методів психології і основним у роботі Монтессорі-педагога. За період 2006 – 2011 рр. спостереження були використані у процесі співпраці з батьками дітей, у яких були виявлені ті чи інші проблемні моменти в поведінці.

Спостереження проводилися у природних для учнів початкової школи Монтессорі І рівня: 1 клас (19 учнів), 2 клас (15 учнів) і для учнів початкової школи Монтессорі ІІ рівня: 3 клас (13 учнів), 4 клас (12 учнів) умовах життя і навчання у вересні, листопаді 2009 р. (на початку І семестру) та в березні 2011 р. (наприкінці ІІ семестру).

Пріоритетними напрямами експериментальної роботи були:

• експериментальна апробація шляхів вирішення конфліктних ситуацій;
• нові форми залучення до співпраці батьків;
• вдосконалення підготовленого середовища класів початкової школи І і ІІ рівнів;
• відвідування учнями початкової школи дошкільних класів Монтессорі з метою формування читацької культури.

У результаті експериментально-дослідної роботи було розроблено:

• пакет форм для проведення індивідуальних батьківських конференцій;
• пакет форм для проведення та реєстрації спостережень різних типів;
• авторські дидактичні матеріали для поповнення підготовленого середовища (понад 100 найменувань);
• методичне забезпечення поурочного планування з української мови;
• перелік робіт з читання для учнів різного віку початкової школи Монтессорі І рівня;
• індивідуальні бланки реєстрації самостійної роботи учня з матеріалом з математики, письма та читання;
• бланк реєстрації вчителем якості роботи учнями з письма і математики;
• бланк з індивідуальної роботи з учнями, які потребують додаткової допомоги;
• бланк реєстрації індивідуальних міні-бесід з батьками;
• особистий листок досягнень учнів;
• бланк «Конфлікт та шляхи його вирішення»;
• бланк «Моє повідомлення»
• «Трояндова книга» – книга побажань, привітань, зауважень;
• пам’ятка батькам першокласників;
• дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів;
• індивідуальні бланки реєстрації самостійної роботи учнів з матеріалами з навчальних предметів;
• збірку статей «Вісник Монтессорі. Ювілейний випуск»;
• інформаційний буклет про школу, присвячений 15-річчю закладу.

Загальний висновок

За період з 2006 р. по 2011 р. педагогічний колектив школи-Монтессорі отримав цінний досвід роботи з учнями початкової школи І ступеня за педагогічною системою Марії Монтессорі.

Наявність у випускників дошкільних класів Монтессорі досвіду роботи за правилами формує готовність до навчання в початковій школі Монтессорі, де основною формою організації навчально-виховного процесу є вільна робота за власним вибором, а також обумовлює більшу позитивну динаміку протягом року у формуванні необхідних умінь, що засвідчують сформованість у дитини навичок соціалізації і самоорганізації.

Зменшення у 1 – 2 класах відсотку учнів, які на кінець року ініціювали конфлікт та потребували допомоги у його вирішенні свідчить про зростання рівня соціалізації.

Результативним є запровадження практики тижневих індивідуальних контрактів для розвитку учнями вміння планувати свою роботу, розподіляти свій робочий час. Для педагогів це дає можливість здійснювати особистісно-орієнтований підхід до кожного учня. Успішним є започаткування вмінь презентувати свої творчі проектні роботи учнями початкової школи Монтессорі ІІ рівня для учнів початкової школи Монтессорі І рівня з навчальних курсів «Я і Україна», «Музичне мистецтво».

Успішність започаткування вільної роботи різновікових груп учнів початкової школи Монтессорі І ступеня в рамках дня інновацій дає змогу передбачити можливість розширення цього досвіду.