Категорія: Експерименти

Експериментальна база: СШ № 239.

Термін проведення експерименту: 2012-2017 рр.

Науковий керівник: Бориско Н.Ф., доктор педагогічних наук, професор Київського національного лінгвістичного університету.

Актуальність експериментально-дослідної роботи зумовлена сукупністю взаємопов’язаних чинників. Найважливішими серед них є соціальне замовлення суспільства на підготовку учнів, здатних до свідомого самостійного і самокерованого навчання, які беруть на себе відповідальність за власні успіхи і невдачі й готові до автономного навчання протягом усього життя; недостатній рівень розробленості проблеми альтернативних відкритих форм навчання, що стимулюють навчальну автономію учнів, і є потребою у відповідних спеціальних теоретико-практичних дослідженнях; необхідність розробки, перевірки і впровадження навчання за тижневим робочим планом як однієї з методик, використання якої сприяє розвитку і підтримці навчальної автономії учнів.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці методики навчання математики, української, німецької мови за тижневим робочим планом.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: процес розвитку навчальної автономії учнів під час оволодіння загальноосвітніми навчальними предметами із застосуванням методики навчання за тижневим планом.

Предмет експериментально-дослідної роботи: зміст, форми і методи навчання математики, української та німецької мови за тижневим робочим планом.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність методики навчання математики, української мови, німецької мови за тижневим робочим планом.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• проаналізувати сучасні підходи до розвитку навчальної автономії, узагальнити набутий досвід роботи за альтернативними відкритими формами навчання у зарубіжних школах та екстраполювати його на навчально-виховний процес українських шкіл;
• визначити перспективні форми методики навчання за тижневим робочим планом і обґрунтувати їх теоретично, із позицій педагогіки, психології і фахової методики;
• виокремити критерії відбору навчального матеріалу для самостійного опрацювання учнями за тижневим навчальним планом із урахуванням їхніх індивідуально-вікових особливостей;
• визначити принципи організації навчального матеріалу для самостійного опрацювання учнями за тижневим навчальним планом із урахуванням їхніх індивідуально-вікових особливостей;
• проаналізувати навчальні плани і програми з математики, німецької та української мов, визначити перелік тем і проблем для самостійного опрацювання учнями з урахуванням специфічних особливостей відповідного навчального предмету;
• проаналізувати підручники і посібники щодо визначення і відбору навчального матеріалу для експериментального навчання;
  обґрунтувати і розробити навчальні матеріали для роботи за тижневим планом, включаючи способи, форми і види контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і відповідного само-, взаємо- та оцінювання;
• розробити методичні матеріали для підготовки вчителів із відповідних предметів для проведення експериментального навчання за обраною методикою;
• експериментально перевірити ефективність розробленої методики навчання за тижневим робочим планом в експериментальних класах під час навчання з математики, української та німецької мов;
  провести якісний та кількісний аналіз отриманих результатів і перевірити їх достовірність;
• укласти методичні рекомендації щодо впровадження методики навчання за тижневим робочим планом.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає:

• створення ініціативної творчої групи з розробки і реалізації програми експериментально-дослідної роботи;
• теоретико-практичне оволодіння педагогічним колективом методикою навчання за тижневим робочим планом;
• відбір класів і груп для проведення експериментального навчання за методикою роботи за тижневим планом;
• розробку навчальних матеріалів для роботи за тижневим планом, включаючи форми і види контролю, самоконтролю та відповідного оцінювання;
• підготовку методичних рекомендацій щодо упровадження методики навчання за тижневим планом.

Очікувані результати експериментально-дослідної роботи передбачають посилення рівня гуманізації навчально-виховного процесу; індивідуалізацію навчального процесу за рахунок застосування диференційованих завдань для обов’язкового і факультативного опрацювання учнями й самостійне обрання ними відповідних тем і проблем для вивчення; формування в учнів високого рівня соціальної компетентності, зокрема вмінь працювати в групах, співпрацювати з однокласниками і вчителями тощо; формування і розвиток в учнів внутрішньої мотивації і здатності до самоаналізу, рефлексії та самооцінки; розвиток навчальної автономії учнів за рахунок виховання у них здатності до самостійного, самокерованого і самовідповідального навчання.

Загальний висновок

Упровадження методики навчання математики, української, німецької мови за тижневим робочим планом забезпечить не лише ефективне опанування учнями змістом цих предметів, але й уможливить розвиток навчальної автономії учнів, здатних до самостійного, самокерованого учіння і готових брати на себе відповідальність за його результати. Завдяки навчанню за тижневим планом школярі вчаться також допомагати іншим і отримувати допомогу. Відтак відбуватиметься удосконалення методичної, психологічної, педагогічної і фахової компетентностей учителів.

Експериментальна база: школа-дитячий садок «Кияночка» Шевченківського району м. Києва

Термін проведення: 2011 – 2015 рр.

Науковий керівник: Дудар О.В., старший викладач кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання Інституту Післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат історичних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Важлива характеристика сучасного етапу українського державотворення – всебічне реформування освітньої галузі. Виклики нової епохи породили необхідність пошуку нових підходів до осмислення головних проблем культури й освіти, в основі яких – духовно-моральна творчість людства. На часі – проблема діалогу духовності. У сучасній ситуації важливий не стільки раціональний, скільки культурологічний аспект в єдиному педагогічному процесі, який створює умови для творчого самовизначення особистості. У час кризи комунікативного потенціалу важливо створювати й підтримувати пізнавальний інтерес, пробуджувати в дитини любов до рідної мови, фольклору, художньої літератури.

Звернення до цінностей, накопичених і збережених у світовій культурі, передбачає включення індивіда в культурно-історичний простір, що створює підґрунтя для усвідомлення ним себе як суб’єкта культури. Особлива роль в цьому належить музею, який виводить індивіда за межі соціуму, цивілізації в світ культури. У такому контексті актуалізується проблема усвідомлення соціокультурних функцій музею. Усвідомлення музею як «моделі багатовимірного світу», в якій досвід раціонального пізнання переплітається з чуттєвим, викликає необхідність існування музейної педагогіки. Основний методологічний прийом музейної педагогіки – інтерактивність, тобто нині музеї перетворюються на живі організми у процесі пізнання. З огляду на зазначене перед освітньою галуззю постали нові завдання. Найважливішими з них є:

• розширення сфери освіти через залучення до музейної педагогіки;
• гармонізація розвитку творчої особистості;
• формування національної ідеології;
• збереження традицій, повернення до споконвічних духовних цінностей;
• патріотичне виховання громадян своєї Вітчизни;
• створення нової музейної аудиторії;
• розширення простору впливу музею.

Отже, актуальність проблем, пов’язаних із використанням положень музейної педагогіки – очевидна.

Музейна педагогіка, як один з напрямків діяльності музею, стає все більш усталеною в практиці духовно-морального, цивільно-патріотичного, історико-краєзнавчого виховання особистості дошкільника, молодшого школяра, підлітка чи юнака в єдиному освітньому процесі. Прагнення до гуманітарного оновлення освіти, орієнтованого на співробітництво музею і дитячого садка чи школи, на створення аматорських шкільних тематичних музеїв, принципи орієнтації на вікові особливості музейної аудиторії, взаємозв’язку школи і музеїв, підготовки юного покоління до дорослого життя через гру і за допомогою музейних засобів детермінують суть освітньої парадигми XXI століття. Тому актуальність експериментальної роботи «Використання елементів музейної педагогіки в роботі з дошкільниками та молодшими школярами» безперечна.

Основна ідея дослідно-експериментальної роботи полягає у створенні інноваційної освітньої системи використання елементів музейної педагогіки, що суттєво оптимізує навчально-виховний процес, в тому числі набуття нових знань, умінь, навичок вихованцем чи учнем.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: елементи музейної педагогіки у навчально-виховному процесі спеціалізованої школи-дитячого садка

Предмет експериментально-дослідної роботи: шляхи (методи, прийоми, форми чи способи) використання елементів музейної педагогіки в навчально-виховному процесі спеціалізованої школи-дитячого садка

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність використання елементів музейної педагогіки у навчально-виховному процесі спеціалізованої школи-дитячого садка

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• проаналізувати новітні наукові теоретичні та практичні дослідження з музейної педагогіки;
• обґрунтувати методи, прийоми і форми використання елементів музейної педагогіки в навчально-виховному процесі школи-дитячого садка;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності застосування прийомів, методів і форм роботи, характерних для музейної педагогіки, у системі роботи школи-дитячого садка;
• розробити нові й удосконалити наявні конспекти (сценарії) занять із елементами музейної педагогіки, спрямовані на реалізацію основних завдань навчально-виховного процесу;
• укласти науково-методичні рекомендації щодо впровадження елементів музейної педагогіки у практику роботи школи-дитячого садка.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи полягає у створенні інноваційної освітньої системи, спрямованої на застосування досягнень музейної педагогіки на засадах системного підходу, який передбачає ефективну взаємодію трьох підсистем: виховання (як загального ціле покладання), навчання (як засобу досягнення загальної мети виховання), особистісного розвитку (як результативної сторони виховного процесу) шляхом використання нестандартних форми роботи у школі-дитячому садку з урахуванням вікових особливостей та потреб особистості вихованця чи учня, його життєвих диспозицій і творчого потенціалу. Крім того заявкою і програмою експериментально-дослідної роботи передбачено оптимальне використання педагогічних засобів, створення сприятливих умов для організації життєдіяльності вихованців і учнів; застосування механізмів внутрішнього і зовнішнього стимулювання життєвої активності (дозвільно-ігрової, художньо-образної, предметно-перетворювальної, фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, громадсько-корисної, національно-громадянської, духовно-катарсичної) кожної особистості.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи:

• гуманізація навчально-виховного процесу в навчальному закладі;
• допомога учням та вихованцям в пізнанні себе, своїх здібностей, нахилів, інтересів у реалізації своїх можливостей в навчально-виховному процесі;
• розкриття потенційних можливостей кожного вихованця та учня;
• позитивні зміни в динаміці розумового та інтелектуального розвитку учнів, підвищенні результативності навчально-виховного процесу;
• покращення в цілому показників особистісного розвитку учнів в навчально-виховному процесі
• набуття вміння до самовираження та самоствердження;
• високий художньо-естетичний розвиток дитини;
• емоційний розвиток, сформований інтерес до відвідування музеїв;
• набуття комунікативної компетенції;
• активізація рефлексійної діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Загальний висновок

Використання елементів музейної педагогіки може оптимізувати й інтенсифікувати навчально-виховний процес, сприяти більш ефективній реалізації навчально-виховних завдань, що є складовими роботи школи-дитячого садка. При цьому наголосимо, що домінантою проекту дослідно-експериментальної роботи є системний підхід, який передбачає ґрунтовний аналіз результатів діяльності учнів і вихованців у всіх сферах навально-виховної діяльності

Експериментальна база: Кловський ліцей №77

Термін проведення: 2011 – 2016 рр.

Науковий керівник: Вдовченко В.В., науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, доцент Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Інноваційне проектування змісту освіти, приведення його у відповідність до сучасних вимог є важливим кроком на шляху модернізації освітньої системи. Принцип інтеграції є важливою закономірністю ефективної реалізації компетентнісного підходу в освітній галузі.

Предметний рівень інтеграції передбачає розширення об’єктів дослідження, що зумовлює появу нових наукових галузей, наприклад «Інформаційна культура та етикет в життєдіяльності і навчанні», 5-6 класи; «Інформаційна культура в життєдіяльності і навчанні гуманітарія», 7-9 класи; «Інформація, дизайн і технології у гуманітарній сфері» 10-11 класи; «Культура навчальної праці ділової людини», 5-6 класи; «Культура інтелектуальної діяльності ділової людини». 7-9 клас; «Наукова інтелектуальна діяльність ділової людини». На основі внутрішньопредметних зв’язків, взаємопроникнення і взаємозбагачення навчальної інформації дисциплін відбувається трансформація й ускладнення навчальних предметів, які сприяють виявленню, розвитку і реалізації індивідуальної обдарованості в особистісно привабливій площині навчальної проектно-технологічної діяльності засобами педагогічного дизайну.

Зазначені інтегративні курси зорієнтовують на виокремлення основного матеріалу й усунення другорядної, «непотрібної» інформації, надлишкової деталізації і конкретизації, змінюють суб’єкт-об’єктні стосунки в межах навчально-виховного процесу, створюють умови для співтворчості вчителя і ліцеїстів, стимулюють колективні форми навчання.

Предметна інтеграція навчальних курсів у середньої освіти сприяє формуванню і розвитку загальнокультурної, міжпредметної естетичної, предметної мистецької, проектно-технологічної й інформативної компетентностей і є необхідною умовою цілісності освітньої підготовки ліцеїстів.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в ефективному вирішенні проблеми розвитку індивідуальної обдарованості учня під час навчальної проектно-технологічної діяльності шляхом розроблення і запровадження дидактичної системи інтегрованих курсів на основі предметів освітньої галузі «Мистецтво» (художня культура, образотворче мистецтво, музичне мистецтво) та предметів освітньої галузі «Технології» (інформатика та трудове навчання).

Дидактичні завдання системи запропонованих інтегрованих курсів з апробації змісту органічно поєднують традиції й інновації освітньої галузі й передбачають інноваційний психолого-педагогічний аспект з реалізацією актуального особистісно орієнтованого підходу, з урахуванням індивідуальних особливостей кожного ліцеїста в умовах переходу від інформаційно-репродуктивного навчання до активного, творчого, продуктивного, діяльнісного. Вирішення цих завдань, дійсно, уможливлюється за умови застосування інтеграції змісту навчальних предметів засобами педагогічного дизайну. Особистісно зорієнтований зміст інтегрованих курсів спрямований на виявлення, розвиток і реалізацію індивідуальної обдарованості в особистісно привабливій сфері навчальної проектно-технологічної діяльності засобами педагогічного дизайну.

Отже, актуальність проекту «Інтеграція змісту навчальних предметів засобами педагогічного дизайну» – очевидна.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес за інтегрованими курсами у основній та старшій школі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: інтегроване вивчення змісту навчальних предметів засобами педагогічного дизайну в основній та старшій школі

Мета експериментально-дослідної роботи: експериментально перевірити продуктивність інтегрованого вивчення змісту навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» та предметів освітньої галузі «Технології» засобами педагогічного дизайну в основній та старшій школі.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• здійснити теоретичний і порівняльний аналіз українських і зарубіжних науково-практичних досліджень з питань інтеграції змісту навчальних курсів освітньої галузі «Мистецтво» (художня культура, образотворче мистецтво, музичне мистецтво) та предметів освітньої галузі «Технології» (інформатика та трудове навчання, технології);
• вивчити емпіричний досвід учителів-практиків;
• розробити необхідне науково- і навчально-методичне забезпечення ефективної інтеграції змісту навчальних предметів;
• проаналізувати, відкоригувати й узагальнити результати реалізації програми, оцінювання її ефективності та поширення набутого досвіду.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи спрямовано на розробку і запровадження інноваційної моделі ефективної інтеграції змісту навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» (художня культура, образотворче мистецтво, музичне мистецтво) та предметів освітньої галузі «Технології» (інформатика та трудове навчання, технології), що конкретизується такими напрямами роботи:

• Запровадження у практику основної і старшої школи технології інтегрованого вивчення навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» та предметів освітньої галузі «Технології» на основі використання засобів педагогічного дизайну.
• Розробка у процесі прикладного дослідження авторських методик викладання вчителями-експериментаторами інтегрованих курсів засобами педагогічного дизайну.
• Розробка й експериментальна апробація матеріалів для навчальних комплектів із інтегрованих курсів для учня:

• навчальні посібники для учнів основної та старшої школи;
• ілюстровані альбоми для учнів основної та старшої школи;

науково-методичних комплектів для вчителя інтегрованих курсів:

• календарно-тематичне планування уроків для системи інтегрованих курсів в основній та старшій школі;
• науково-методичні посібники для вчителя інтегрованих курсів в основній та старшій школі;

• Розробка й експериментальна апробація дидактичної системи з навчання за системою інтегрованих курсів навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» та предметів освітньої галузі «Технології» засобами педагогічного дизайну для учнів в основній та старшій школі.

Науково-дослідну роботу з реалізації програми експерименту пропонується провести поетапно. Основні етапи експерименту: організаційний, формувальний, заключний. Усі етапи є тісно взаємопов’язані і доповнюють один одного.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи: організація та налагодження роботи «Центру експериментальної педагогіки з дизайн-освіти»; розробка апробованих програм і посібників з інтегрованих курсів навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» та предметів освітньої галузі «Технології» засобами педагогічного дизайну для основної, старшої школи; система інтегрованих курсів навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» та предметів освітньої галузі «Технології» засобами педагогічного дизайну; дидактична система для навчання за інтегрованими курсами з навчальних предметів освітньої галузі «Мистецтво» та предметів освітньої галузі «Технології» засобами педагогічного дизайну.

Загальний висновок

Обрана для проведення експериментально-дослідної роботи тема «Інтеграція змісту навчальних предметів засобами педагогічного дизайну» є актуальною і практично значущою для вирішення проблеми розвитку індивідуальної обдарованості учня під час навчальної проектно-технологічної діяльності.

Експериментальна база: Києво-Печерський ліцей №171 «Лідер»

Термін проведення експерименту: 2011-2020 рр.

Науковий керівник: Максименко С.Д., директор Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Пріоритетним завданням функціонування і розвитку освітньої галузі визнано відродження й розбудову національної системи освіти та виведення її на світовий рівень, що задекларовано у нормативних і законодавчих документах державного ґатунку (Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Концепція загальної середньої освіти, Концепція профільного навчання в старшій школі та ін.). У засадничих положеннях законодавчих актів і нормативів, що регламентують діяльність навчальних закладів, акцентується увага на необхідності запровадження в усі ланки освітньої галузі особистісно-орієнтованого підходу, що ставить у центр освітнього процесу особистість учня, забезпечує свободу вибору змісту освіти з метою задоволення освітніх, духовних, культурних і життєвих потреб особистості, гуманне ставлення до особистості, становлення її індивідуальності і можливості самореалізації в культурно-освітньому просторі. Особистісно-орієнтований зміст освіти спрямований на розвиток цілісної людини: її природних особливостей (здоров’я, здатності мислити, відчувати, діяти); соціальних властивостей (бути громадянином, сім’янином, трудівником) і властивостей суб’єкта культури (свободи, гуманності, духовності, творчості). При цьому розвиток і природних, і соціальних, і культурних чинників відбувається в контексті змісту освіти, що має загальнолюдську, національну цінність.

Особистісно-орієнтована школа на основі використання системи психолого-педагогічних методів у навчально-виховному процесі плекає творчу особистість, створює сприятливі умови для повноцінного інтелектуального, творчого, морального, фізичного розвитку дитини, примноження культури і духовності в усій різноманітності національних і світових зразків, тобто є школою самореалізації особистості, школою життєтворчості, культурного виховання.

З огляду на зазначене вище очевидною є актуальність експериментально-дослідної роботи з теми «Cистема психологічних методів в навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу в умовах диференційованого особистісно-орієнтованого навчання».

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці й упровадженні в навчально-виховний процес системи психологічних методів, яка максимально оптимізує процес повноцінного психологічного розвитку особистості учня, набуття ним нових знань, умінь і навичок і у тому числі покращує соціалізацію особистості.

Ця система психологічних методів, оформляючись як сукупність психолого-педагогічних інноваційних технологій, є експериментально вивіреною і являє собою синтез міждисциплінарного наукового знання.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: психологічне середовище навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Предмет експериментально-дослідної роботи: система психологічних методів навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу в умовах диференційованого особистісно-зорієнтованого навчання

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність упровадження системи психологічних методів у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу в умовах диференційованого особистісно-зорієнтованого навчання.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• провести теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження та зробити аналіз наявних проблем у практиці організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах України;
• обґрунтувати необхідність впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу системи психологічних методів;
• організувати та провести психологічні дослідження відповідно до мети діяльності;
• здійснити експериментальну перевірку ефективності цілісної психолого-педагогічної системи і зокрема психологічних технологій навчання і виховання в системі роботи загальноосвітніх навчальних закладів;
• розробити науково-методичний інструментарій для проведення експериментального дослідження за обраною темою;
• розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження системи психологічних методів в навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає комплекс заходів відповідно до організаційно-прогнозуючого, науково-консультативного, науково-дослідного, формувального, контрольно-узагальнювального етапів експериментально-дослідної роботи:

• документальне оформлення діяльності науково-дослідної лабораторії (обговорення і складання концепції, перспективного плану роботи, формування штатного розкладу лабораторії,складання індивідуальних планів роботи співробітників лабораторії);
• проведення ознайомлювальних і узгоджувальних батьківських зборів, науково-практичних семінарів з обговоренням відомих у сучасній психологічній науці концепцій і напрямків розвитку і формування особистості;
• теоретичне обґрунтування системи психологічних методів, які впроваджуються в навчально-виховний процес ЗНЗ;
• проведення психологічних консультацій для педагогів, учнів та батьків;
• організація та проведення психологічних досліджень;
• розробка нового науково-дослідницького інструментарію й інформаційно-методичного супроводу фахівців, які здійснюватимуть педагогічну і психологічну роботу;
• випробування та аналіз системи психологічних методів в навчально-виховному процесі ЗНЗ;
• теоретико-практичне оволодіння психологами, вчителями-предметниками, адміністрацією технологіями розробленої системи психологічних методів;
• впровадження системи психологічних методів в навчально-виховний процес ЗНЗ;
• підготовка до видання методичного комплексу посібників, методичних рекомендацій для реалізації розробленої системи психологічних методів;
• визначення алгоритму ефективного застосування та впровадження системи психологічних методів в навчально-виховному процесі ЗНЗ в умовах диференційованого особистісно-орієнтованого навчання;
• створення контрольних груп для перевірки ефективності розробленої та впровадженої в навчально-виховний процес ЗНЗ системи психологічних методів;
• перевірка застосованої системи психологічних методів на контрольних групах.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи: реальна гуманізація навчально-виховного процесу в навчальному закладі; допомога учням в пізнанні себе, своїх здібностей, нахилів, інтересів у реалізації своїх можливостей в навчально-виховному процесі; активізація гармонійного розвитку родинної та шкільної освіти; розкриття потенційних можливостей кожного учня; сприятливі умови для саморозвитку особистості учня; покращення рівня внутрішньої мотивації учнів до навчання; позитивний вплив на активізацію пізнавальних процесів та, як результат, – покращення якості знань учнів; позитивні зміни в динаміці розумового й інтелектуального розвитку учнів, підвищенні якості навчально-виховного процесу; покращення в цілому показників особистісного розвитку учнів у навчально-виховному процесі.

Загальний висновок

З огляду на зазначене дослідно-експериментальна робота за темою «Cистема психологічних методів в навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу в умовах диференційованого особистісно-орієнтованого навчання» є актуальною, знаковою і має практичну значущість. За умов реального запровадження розробленого авторами інструментарію системи психологічних методів у практику навчальних закладів уможливлюється створення сприятливого середовища для гуманізації навчально-виховного процесу шкіл, саморозвитку й самопізнання особистості кожного учня, розкритті їхніх нахилів, інтересів, потенціальних можливостей, підвищення якості навчальної діяльності школярів.

Експериментальна база: СШ №23

Термін проведення: 2010 – 2014 рр.

Науковий керівник: Коровченко Є.Г., доцент кафедри майстерності актора і режисури драми Київського Національного університету театру, кіно та телебачення ім. І.К.Карпенко-Карого

Актуальність експериментально-дослідної роботи. На сучасному етапі розвитку українського суспільства знаннєвоцентрична освітня парадигма ХХ ст. поступово трансформується у культуроцентричну. Метою її функціонування визнано засвоєння вихованцями цінностей культури, осягнення основних типів свідомості людини, що відображають етапи її духовного розвитку.

Випускник нинішнього вищого навчального закладу повинен бути не тільки підготовленим до дорослого життя. Майбутній фахівець має отримати певну «культурну» підготовку, сформувавши себе згідно з законами світової культури. В умовах сучасного біфукарційного простору проблема естетичного виховання набула особливого акценту у зв’язку з необхідністю формування вихованців як особистостей, спроможних творити культуру суспільства. Це мають бути творчі, високодуховні і перспективні люди, здатні до постійного самовдосконалення, творчого переосмислення й перетворення життя у площині емоційно-позитивного ставлення до нього. Головною умовою розкриття творчого потенціалу людини завжди було мистецтво. Діалог із мистецтвом, осягнення його високохудожніх витворів спирається на емоції, переживання, почуття, на «проживання знання й пізнання», відчуття гармонії в усіх явищах, що складають зміст мистецтва. Людина під час художньої діяльності удосконалює власну емоційно-особистісну сферу, розвиває своє мислення, уяву і фантазію, а відтак художні здібності й інтелект. Отже, мистецтво, художня освіта – то потужне джерело розв’язання нагальних проблем сучасного буття – моралі, культуротворення, творчої активності, духовності.

Необмежені можливості на виховання молоді має театральне мистецтво, яке всебічно впливає на органи чуття дитини, формує її ціннісну сферу. В такому контексті актуалізується значущість експериментально-дослідної роботи з теми «Театральний клас».

Основна ідея експериментально-дослідної роботи. Зазначений проект частково вирішує проблему організації позашкільної освіти талановитих учнів старших класів, дає можливість творчим особистостям збагатити свій досвід у мистецькій діяльності, виявити й закріпити художні здібності, всебічно розвинути особистісну сутність шляхом поєднання загальноосвітньої та художньої діяльності, визначитися з майбутньою професією.

Режим роботи «Театрального класу» передбачає поєднання загальноосвітньої діяльності учнів із заняттями профільного спрямування, що дає можливість створенню рівномірного інтелектуально-емоційного навантаження на учнів протягом навчального дня. Викладання профільних дисциплін здійснюється силами працівників Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, з яким укладено угоду про співробітництво.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: розвиток, виховання, спеціальна освіта учнів загальноосвітнього закладу.

Предмет експериментально-дослідної роботи: система духовно-мистецького проектування особистісного розвитку учня в умовах навчально-виховного процесу ЗНЗ.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити інноваційну систему освітньої діяльності, спрямовану на культуротворення особистості учня засобами театральної освіти.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• створення умов для інтелектуального та емоційного самовираження особистості вихованця, як у загальноосвітньому, так і в професійному середовищі;
• забезпечення педагогічної підтримки творчих спрямувань учня;
• організація навчально-виховної діяльності спрямованої на оптимальне розкриття і розвиток особистісних, художніх, навчальних і індивідуальних якостей вихованців;
• виховання художньої уяви, творчої ініціативи, емоційної гнучкості, культури мови;
• реалізація особистості різноманітних галузях художньої діяльності;
• створення творчого колективу зі спільною метою;
• сприяння розширенню загального у художнього кругозору вихованців та практичному знайомству їх з особливостями національної культури, з елементами сценічної грамоти;
• виховання спостережливості, уваги, вольових якостей, уяви, творчої ініціативи, емоційної чуйності на художні імпровізації, вигадування;
• формування правильних і адекватних ідейно-естетичних оцінок, доступних для розуміння кола життєвих явищ, людських взаємовідносин, конфліктів, учинків, характерів;
• організація суспільно-корисних заходів фахового спрямування.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає створення інноваційної системи освітньої діяльності культуротворення особистості учня в системі «Театральний клас», що оптимізує процес формування морально-духовних якостей особистості у т.ч. набуття та удосконалення творчих умінь, навичок учнем, розвиток його творчих спрямувань. Діяльність проекту здійснюється на основі розробленого експериментального робочого навчального плану відповідно до нормативних документів, варіативна частина якого та індивідуальні заняття включають профільні фахові дисципліни: акторська майстерність, сценічна мова, сценічний рух, вокал, хореографія, історія мистецтв та театру.

Прийом до театрального класу здійснюється на конкурсній основі з профільного навчання відповідно до Інструкції про порядок конкурсного прийому дітей до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл-інтернатів та відповідно до здібностей учнів.

Повний курс навчання – 2 роки. По закінченню 11 класу діти отримують, окрім атестату про повну середню загальну освіту, сертифікат про закінчення профільного класу за спеціальністю «Акторське мистецтво драматичного театру та кіно».

Навчально-виховна діяльність здійснюється за проектом «Школа повного року навчання» (0830 – 1830) за п’ятиденним графіком роботи. У вихідні, святкові дні та в канікулярний період – заняття з профільного навчання в режимі гурткової роботи за проектом «Школа повного року навчання».

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у здобутті учнями СЗШ якісної повної середньої освіти, оволодінні ними в повному обсязі основними фаховими навичками та знаннями, підвищенні навчальних результатів, унаслідок доцільного поєднання загальноосвітньої та фахової діяльності; покращенні емоційно-фізичного стану учнів за рахунок ефективного розподілу навчально-емоційного навантаження під час навчального дня; оволодінні стійкими навичками естетики поведінки, спілкування; розширенні кругозору вихованців за рахунок міжпредметних зв’язків загальноосвітньої та фахової діяльності; активізації розвитку творчих спрямувань учнів; розкритті потенційних творчих можливостей кожного учня; роботі педагогічного колективу, задіяного в експерименті (вчителів-предметників інваріативної навчальної діяльності і викладачів варіативної профільно-фахової навчальної діяльності), як цілісної системи в плануванні, організації й упровадженні експерименту; позитивних змінах у динаміці духовного, мистецького та інтелектуального розвитку учнів, підвищені результативності їх професійного спрямування; покращенні показників духовно-морального розвитку учнів; оптимальному засвоєнні навчального матеріалу.

Загальний висновок

Дослідно-експериментальна робота «Театральний клас» допомагає вирішити такі проблеми, як профорієнтаційне спрямування учнів, системний підхід до поєднання загальноосвітньої діяльності учнів з фаховим спрямуванням, що уможливлює створення рівномірного інтелектуально-емоційного навантаження на учнів протягом навчального дня. Зазначена система будучи сукупністю профільно-загальноосвітніх педаогінчих інноваційних технологій є експериментально вивіреною і складає собою синтез міждисциплінарного науковго знання, що формує сприятливі умови для результативної діяльності у різних галузях художньої діяльності.

Позитивні результати впровадження експериментально-дослідної роботи «Театральний клас» на базі спеціалізованої загальноосвітньої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва переконують у доцільності експериментально-дослідної роботи й необхідності її продовження.

Експериментальна база: СЗШ № 245

Термін проведення: 2010 – 2015 рр.

Науковий керівник: Бєлкіна Е.В., завідувач кафедри образотворчого мистецтва та дизайну, кандидат педагогічних наук, доцент

Актуальність експериментально-дослідної роботи. В умовах динамічного розвитку сучасного інформаційно-технологічного суспільства особливої гостроти набувають проблеми, пов’язані з естетичною культурою особистості. У вихідних концептуальних положеннях змісту освіти в Україні, що зафіксовані у низці нормативно-законодавчих документів декларується право кожної особистості на художньо-естетичний розвиток. Так, у Законі «Про освіту» (1991 р.) підкреслено пріоритетність загальнолюдських цінностей, закцентовано увагу на органічному зв’язку з національною історією, культурою, традиціями. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні наголошено на необхідності створення передумов для виховання гармонійно розвиненої особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. Виконати продуктивне соціальне замовлення – виховати художньо й естетично розвинену творчу особистість, готову до повноцінної самореалізації в умовах сучасного полікультурного простору – можливо за умови опанування нею арсеналом національно-культурних цінностей.

Однією з головних цінностей визначено мистецтво. Його потужний виховний вплив на людину реалізується насамперед у навчальній діяльності. «Саме в перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного циклу вчитель має змогу не тільки організувати засвоєння учнями знань і вмінь з мистецтва, а й цілеспрямовано виявити могутній виховний потенціал художніх цінностей».

Отже, тема експериментально-дослідної роботи «Створення загальношкільної моделі художньо-естетичного розвитку учнів» є своєчасною і актуальною.

Працюючи над розробкою і запровадженням такого педагогічного експерименту, її автори виходили з реальної потреби, побажань і прагнень батьків школярів Оболонського району щодо необхідності розвитку творчих здібностей дітей, формування їх художньо-естетичних інтересів. Корінь породження проблеми – у відсутності в Оболонському районі навчального закладу, який би задовольняв потреби батьків щодо розвитку художньо-естетичних інтересів їхніх дітей під час навчально-виховного процесу. Більшість батьків бажають, щоб дитина, крім освіти, отримувала задоволення своїх художньо-естетичних інтересів і можливість перебувати у сприятливому, творчому, безпечному і психологічно комфортному середовищі. Зважаючи на це, виникла необхідність у побудові моделі такого навчального закладу, в якому б балансувалися програми з художньо-естетичного розвитку між початковою, основною та старшою школою, тобто створювалися сприятливі умови для задоволення художньо-естетичних інтересів учнів.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці нових підходів, технологій та механізмів управління навчальним процесом. Створення моделі художньо-естетичного розвитку інтересів учнів та технологія її реалізації ґрунтується на основі сучасних наукових підходів до управління педагогічним процесом (системний, особистісно орієнтований, кваліметричний), концепції спрямованої самоорганізації й поняття освітнього моніторингу.

Базова модель містить фактори як головні напрямки педагогічної діяльності, параметри як кроки реалізації факторів, що конкретизуються на відповідному рівні управління з урахуванням особливостей підрозділу загальноосвітнього навчального закладу, вагомості факторів і параметрів, формалізацію бажаного результату за визначеними напрямками та кроками. На основі базової моделі здійснюється моніторинг створення вище означеної моделі в навчально-виховному процесі СЗШ № 245.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: модульно-розвивальна система організації навчально-виховного процесу у початковій школі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: наукове проектування, створення, апробація та використання освітніх сценаріїв модульно-розвивальних занять як ефективного інструментарію уможливлення психомистецьких технологій навчання і налагодження паритетної освітньої співпраці вчителя і учнів у класі.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити модель навчального закладу художньо-естетичного спрямування.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

1. розробити й теоретично обґрунтувати модель (зміст, форми, методи) навчального закладу художньо-естетичного спрямування;
2. створити комплекс умов для виховання людини культури, освіченої, творчої і соціально мобільної до сучасних умов особистості, здатної до професійного самовизначення і до здорового способу життя;
3. модернізувати систему самоосвіти педагогів навчального закладу художньо-естетичного спрямування для роботи з учнями різних вікових категорій, у т.ч. у профільній школі;
4. удосконалити співпрацю школи з громадськістю, батьками й іншими організаціями, спрямованими на розвиток художньо-естетичних інтересів;
5. розробити авторські програми, спецкурси, методичні рекомендації щодо використання інтерактивної дошки при викладанні образотворчого мистецтва у поєднанні з працею у масову освітню практику;
6. запровадити розроблені програми й оцінити ефективність проекту.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає функціонування низки взаємопов’язаних компонентів-модулів (діагностичний, змістовий, апробаційний, аналітико-коригувальний).

Діагностичний компонент розкриває сутність, структуру, основні елементи, процеси керованої та керуючої підсистем, що сприяють підвищенню якості навчально-виховного процесу, переходу на новий рівень самоорганізації та саморозвитку його учасників.

Змістовий компонент спрямовує й узгоджує спільну діяльність адміністрації, вчителів, вихователів, учнів і батьків, створює можливість їх автономного самоуправління навчальним процесом у різних підрозділах загальноосвітнього закладу при збереженні стратегічних цілей та провідних напрямків діяльності. Для впровадження у практику СЗШ моделі розвитку художньо-естетичних інтересів учнів розроблено відповідну технологію її реалізації на рівні вчителя й адміністрації.

Розроблена технологія включає такі складники:

• визначення спільної мети, її декомпозиція відповідно до специфіки рівня управління, підрозділу загальноосвітнього комплексу;
• колегіальне обговорення факторів і параметрів при створенні базової кваліметричної моделі педагогічної діяльності;
• створення особистих варіативних кваліметричних моделей педагогічної діяльності вчителями та вихователями з урахуванням специфіки того чи іншого підрозділу загальноосвітнього закладу;
• здійснення моніторингу педагогічної діяльності за провідними факторами, параметрами;
• поточне саморегулювання й самокорекція педагогічної діяльності.

Апробаційний компонент моделі розвитку художньо-естетичних інтересів у загальноосвітньому закладі розкрито шляхом чотири ступеневого впровадження програм у практику на рівнях початкової, основної, старшої школи та позакласної роботи.

Аналітико-коригувальний компонент передбачає здійснення моніторингу і самомоніторингу навчально-виховного процесу СЗШ.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у створенні і теоретичному обґрунтуванні моделі навчального закладу художньо-естетичного спрямування, створенні комплексу умов для виховання людини культури, освіченої, творчої і соціально мобільної до сучасних умов особистості, створенні методичних розробок щодо самоосвіти педагогів навчального закладу художньо-естетичного спрямування для роботи з учнями різних вікових категорій, у т.ч. у профільній школі, створенні авторських програм, спецкурсів, методичних рекомендації щодо використання інтерактивної дошки при викладанні образотворчого мистецтва у поєднанні з працею у масову освітню практику, проведенні постійно-діючих семінарів-практикумів для батьків із залученням представників громадськості та організацій, що спрямовані на розвиток художньо-естетичних інтересів, розробці організаційних, методичних рекомендацій для закладів такого типу.

Загальний висновок

Позитивні результати впровадження теоретично обґрунтованої інтегративної моделі навчального закладу художньо-естетичного спрямування аргументують думку про підвищення якості навчального процесу в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу за показниками рівня діяльності учнівського й педагогічного колективів у визначеному напрямку розвитку навчального закладу з урахуванням потреб і прагнень адміністрації, вчителів, учнів. Отже, дослідно-експериментальна робота з теми «Створення загальношкільної моделі художньо-естетичного розвитку учнів» є актуальною і практично значущою для вирішення проблеми задоволення художньо-естетичних потреб учнів і може претендувати на більш широке використання.

Експериментальна база: ліцей № 157

Термін проведення: 2009 – 2013 рр.

Науковий керівник: Фурман А.В., директор НДІ методології та економіки вищої освіти, завідувач кафедри соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету, доктор психологічних наук, професор, академік АН вищої школи України; автор модульно-розвивальної інноваційної моделі навчання; головний редактор журналу «Психологія і суспільство».

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Актуальним напрямом і водночас реальним інноваційним проектом розбудови Національної школи майбутнього є створення модульно-розвивальної системи навчання, започаткованого на початку 90-х рр. ХХ ст. Робота за модульно-розвивальною системою організації навчання дає позитивні якісні зміни в освітньому процесі, особистісному розвитку учнів і професійній творчій самореалізації учителів-дослідників.

Запровадження інноваційних психомистецьких технологій уможливлює перехід навчальних закладів від традиційної освітньої моделі до особистісно та ментально зорієнтованої, оптимізує стосунки у системі «вчитель-учень» на засадах їхньої паритетної взаємодії, сприяє розвитку освітньої компетентності та стимулює самовдосконалення кожного учасника таких взаємин.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в альтернативній логіці розгортання мобільно-розвивального процесу як на етапі його наукового проектування, так і під час психомистецького зреалізування оптимально спроектованих складових паритетної освітньої діяльності вчителя й учнів. Загальновідомо, що педагог, як правило, прагне транслювати якомога більше програмно заданого навчального матеріалу в усвідомлене миследіяння вихованців, намагається всіма можливими методичними прийомами і дидактичними засобами домогтися належного засвоєння цього матеріалу на рівні чітко визначеного набору знань, умінь, навичок. Однак це переважно не вдається з такої головної причини: цілеспрямовано нехтується енергопотенціал найпотужнішої складової будь-якого реального навчально-виховного процесу – психодуховної, тобто емоцій, мотивів, переживань, думок, почуттів, інтенцій тощо всіх і кожного. Отже, чітко зовнішньо організований процес майже у 85% випадків його внутрішній перебіг є дезорганізованим, некерованим і почасти хаотичним.

В умовах модульно-розвивального навчання ситуація змінюється, оскільки пріоритет надається не навчальному матеріалу, а внутрішній різнозмістовій роботі обох учасників навчального процесу над актуалізацією, переосмисленням,збагаченням і поширенням окремих фрагментів соціально-культурного досвіду нації і людства, себто його конкретно-ситуативне та вчинкові подієве переживання на рівні значень, знань, умінь, норм, цінностей, психічних образів, смислів і само прийнятних психодуховних форм (віри, істини, добра, свободи, правди, краси тощо). Учень, рухаючись етапами інноваційного циклу, крок за кроком розширює самісне поле самовмотивованості, внутрішні горизонти пошукової активності і самоактивності, переходить від сприйняття, наслідування й освоєння до осмислення, рефлексування й самотворення себе спочатку як суб’єкта й особистості, а потім і як індивідуальності та універсуму. Причому все зазначене стає реальністю завдяки первинності еталонно опрацьованого в теорії і на практиці психолого-педагогічного змісту етапів цілісного модульно-розвивального мета процесу, що єдиний для педагога і школярів.

За умов практичного втілення модульно-розвивального навчання освітня співдіяльність і ділове спілкування вчителя і учнів на заняттях характеризуються катарсистичними сплесками, полівалентними спонуканнями, конструктивними переживаннями, тобто їхня позитивно вмотивована партнерська співпраця близька до мистецької оскільки: 1) відбувається прямий вплив на емоційну, розумову, моральну і духовну сфери особистості; 2) забезпечується полісмислове розуміння природи об’єкта пізнання, у т. ч. природи, людини, суспільства, мислення; 3) має місце драматизм розвивальної взаємодії (подив, напруження, переживання, захоплення, катарсис тощо); 4) максимально повно використовуються можливості комунікативно-технічних засобів впливу на актуальний психодуховний стан учня (інтонаційне мовлення, образні рухи, темпоміміка і жести та ін.).

План-конспект – це опис логіки самодостатнього розгортання навчального матеріалу одного уроку, тоді як освітній сценарій – наукове висвітлення соціально-культурної логіки мистецьки орієнтованої освітньої співдіяльності осіб різних поколінь, яка чітко визначає специфіку повного модульно-розвивального циклу навчальних занять: від емоційного захоплення, соціальної установки і внутрішньої мотивації до самооцінки й самоконтролю здобутих особистістю знань, умінь, норм і цінностей, її критичної та творчої рефлексії, вчинкових актів і духовних дій у творенні кращого довкілля і власного «Я» в локалізованому освітньому просторі-часі.

Заздалегідь розроблений освітній сценарій потрібен для того, щоб на кожному міні-модулі змоделювати ситуацію драматичного протистояння, в якій ланцюг навчально-сценічних конфліктів вимагає не тільки пізнавального і чуттєвого, а й вольового і духовного зосередження, а відтак, і напруженої внутрішньої роботи особистості над собою. Крім того, він визначає одну або кілька сюжетних ліній мистецького перебігу міжсуб’єктних впливів, що фіксують основні перипетійні кроки, висвітлюють у деталях і ньюансах перебіг розвивальних взаємин і фіксують емоційні стани і духовні дії, яких треба вчителю домагатися як режисеру.

Отже, експериментально-дослідна робота «Проектування та апробація сценаріїв модульно-розвивальних занять з української мови» є актуальною і своєчасною.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: модульно-розвивальна система організації навчально-виховного процесу у початковій школі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: наукове проектування, створення, апробація та використання освітніх сценаріїв модульно-розвивальних занять як ефективного інструментарію уможливлення психомистецьких технологій навчання і налагодження паритетної освітньої співпраці вчителя і учнів у класі.

Мета експериментально-дослідної роботи: розробити й апробувати повноцінні взірці освітніх сценаріїв з навчальних предметів на основі вже попередньо розроблених і апробованих модульно-розвивальних підручників, що передбачають задіяння внутрішньої активності учня, а саме – залучення його внутрішньої мотивації, рефлексивного занурення у власний внутрішній світ, активізації психологічних установок на основі раціонального переконання, включення емоційної сфери, зважаючи на вимоги принципів і методичні інваріанти ведення модульно-розвивальної навчальної взаємодії у класі та програму експериментально-дослідної роботи

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• описати інноваційний освітній процес як набір психомистецьких технологій і методів модульно-розвивальної навчальної взаємодії;
• проаналізувати освітній сценарій як інноваційно-методичний проект психомистецьких технологій практичного зреалізування у класі міжособистісної розвивальної взаємодії;
• обґрунтувати структуру основної композиційної частини сценарію;
• розробити алгоритм створення сценарію;
• науково спроектувати взірці повноцінних освітніх сценаріїв модульно-розвивальних занять для початкової школи.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи полягає у застосуванні інноваційної системи програмово-методичних засобів, що складається з шести обов’язкових компонентів, які забезпечують освітню діяльність учителя й учнів (граф-схеми навчальних курсів та матриці соціально-культурного змісту навчальних модулів) і передбачає виконання вчителем двох найважливіших функцій – дослідницької (наукові проекти навчальних модулів) і режисерської (освітні сценарії), а також двох основних способів причетності школярів до виокремлення кращого соціально-культурно-психологічного досвіду нації (модульно-розвивальні підручники та освітні програми самореалізації особистості).

Особливе місце у цій інноваційній системі засобів належить освітнім сценаріям, які є альтернативою добре відомих планів-конспектів уроків. Останні розкривають логіку викладання вчителем навчального матеріалу, тобто фіксують послідовність розгортання змісту тієї чи іншої теми. Освітній сценарій втілює закономірності безперервної розвивально-комунікативної взаємодії від першої до останньої хвилини модульного заняття у багатодинамічних системах «учитель – учні», «учень – учні», «учитель – учень», «учень – учень». Саме тому основний його зміст становлять діа- і полілогічні взаємини учасників освітнього процесу, які спричинюють їхню інтенсивну діяльність над реалізацією власного інтелектуального, соціального, морального і духовного потенціалу.

Істотною перевагою модульно-розвивальних занять є алгоритм розгортання освітньої розвивальної взаємодії та її ймовірний перебіг, за якими, як своєрідною деталізованою план-картою, й співорганізовується паритетна освітня діяльність усіх учасників навчального дійства.

У ході експериментально-дослідної роботи були використані психодіагностики й інші діагностичні матеріали (назва, автор)

• Комплексне психологічне дослідження інтелектуального потенціалу особистості учня. «Кольорові матриці Равена для дітей».
• Тестування у рамках наукової школи А.В. Фурмана.
• Експертно-діагностичне дослідження з метою виявлення динаміки розвитку позитивної Я-концепції.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи передбачають професійне оволодіння вчителями інноваційною практикою проектування, створення і використання освітніх сценаріїв у взаємодоповненні з модульно-розвивальними підручниками, що сприятиме підвищенню науково-психологічної грамотності педагогів, розвитку їх соціогуманітарної компетентності і педагогічної майстерності; оптимізацію внутрішньо-розвиткового впливу організованого навчального процесу на особистість кожного учня; зростання рівня якості школярів у оволодінні школярами системою знань, умінь, норм, навичок, цінностей та психодуховних форм повсякденного життєзреалізування, зважаючи на їхній розумовий, соціальний, психосмисловий і духовний потенціал. Крім того, створення повноцінних освітніх сценаріїв системи циклічно завершених модульно-розвивальних занять у початковій школі дасть змогу не тільки здійснити деталізований науково-мистецький опис психодраматичного перебігу довершеного освітнього циклу, а й уможливить впровадження серії ситуацій і сцен безперервної розвивальної взаємодії вчителя і учнів (зміст, форми, методи, засоби, час, місце навчального дійства), котра оптимізує психодуховне задіяння кожного в колективно-індивідуальне зреалізування паритетної освітньої співпраці в локальному часопросторі інноваційно зорієнтованого навчання. Зразки освітніх сценаріїв – це реальний продукт здійснення науковцями і практиками принаймні двох діяльностей – інноваційно-освітньої та дослідно-експериментальної, взаємодоповнення яких продемонструє новітні форми продуктивної взаємодії психодидактичної теорії і педагогічної практики, методологічного мислення і професійної навчально-виховної діяльності, котрі заслуговують на поширення у сьогоденній практиці українського шкільництва.

Підготовка й тиражування якісних освітніх сценаріїв розширить арсенал інноваційних програмово-методичних засобів українських педагогів, стимулюватиме їхню інноваційно-пошукову діяльність і задоволення потреби в оргтехнологічному та методичному оновленні своєї учительської роботи, а також розширюватиме практику психолого- педагогічного експериментування над умовами і чинниками розвитку учня як суб’єкта, особистості, індивідуальності та універсума.

Перелік друкованих праць із експериментально-дослідної роботи:

Виняткове значення для уможливлення нової освітньої моделі мають модульний розклад занять і самобутні програмово-методичні засоби, підготовлені вчителями-дослідниками, щонайперше граф-схеми навчальних курсів, модульно-розвивальні підручники та освітні сценарії.

• Фурман А. Освітні сценарії: сутність, композиція, принципи створення // «Психологія і суспільство» – 2009 р. – №3 – с. 174-192.
• Фурман А. Модульно-розвивальний підручник як інструмент ефективної освітньої взаємодії // «Психологія і суспільство» – 2010 р. – №3 – с. 171-182.
• Фурман А. Освітні сценарії у системі модульно-розвивального навчання: наук. вид. – Тернопіль: НДІ МЕВО, 2009. – 40 с.
• Фурман А., Козлова Т. Проектування і використання модульно-розвивальних підручників у контексті психомистецьких технологій навчання // «Психологія і суспільство» – 2009 р. – №3 – с. 201-204.

Загальний висновок

На основі проведеної експериментально-дослідної роботи дослідники відзначили основні переваги модульно-розвивального навчання, що аргументують доцільність його масштабного запровадження.

1. Використання освітнього сценарію дає можливість учителеві зробити урок максимально ефективним та цікавим для дітей. Попередньо працюючи із сценарієм, учитель усвідомлює соціально-психологічну мету кожного педагогічного прийому, методу та форми роботи.
2. Кожна сторінка освітнього сценарію містить сторінку розвивальної навчальної книжки (модульно-розвивального підручника), що значно полегшує роботу вчителя при підготовці заняття та його проведенні.
3. Освітні сценарії є, власне, описом модульно-розвивальної технології на базі одного навчального розділу (навчального модуля), що значною мірою підвищує психологічну грамотність вчителя, а звідси і його професійну майстерність.
4. Модульно-розвивальне навчання передбачає логічне, чітке психодидактичне програмування синхронності ситуативних дій учителя та учнів; диктує темпи виконання системи навчальних проблем і задач, оптимізує навчально-виховний процес у конкретному часопросторі освітніх взаємостосунків; спрямовує на більш широке делегування керівних функцій педагога школярам, котрі відтепер мають змогу відстежувати й навіть вивчати свої ролі як повноправні актори специфічного освітнього театру; розширює межі (форм, способів, видів, прийомів) управлінської рефлексії на різних етапах модульно-розвивального циклу, що, безсумнівно, інтенсифікує не лише розвиток в учнів рефлективності як інтегральної особистісної риси, а й збагачення сфери їхньої свідомості та самосвідомості.

«Освітній сценарій як винятково делікатний і дієвий інструментарій дає змогу вчителеві-досліднику втілити у життя основний принцип всесвітньо відомої системи Костянтина Станіславського: від складного до простого, від простого до звичного, від звичного до красивого. А це означає, що висока освітньо-духовна місія Вчителя буде досягнута – Його Учні будуть кращі у самореалізуванні і як родонаступники, і як професіонали, і як громадяни-патріоти» (Фурман А.В.).

Експериментальна база: СШ №112 ім. Т.Шевченка

Термін проведення експерименту: 2010-2015 рр.

Науковий керівник: Кочерга О.В, заступник директора ІППО КУ імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, доцент

Актуальність експериментально-дослідної роботи. В усі часи розвитку людства систему освіти розглядали як один із головних чинників у формуванні інтелектуального та духовного потенціалу особистості. З огляду на виклики доби нового тисячоліття у системі освіти виникли проблеми, які потребують нагального вирішення. Сучасному суспільству потрібна школа, яка б допомагала реалізувати потенціал кожної дитини.

Важливі завдання, які сформульовано сучасне суспільство перед середніми навчальними закладами, вимагають нових підходів у викладанні, нової філософії навчання. Зважаючи на зарубіжний досвід організації навчально-виховного процесу, виникла проблема впровадження предметного навчання, починаючи з першого класу. Як показує аналіз практичного досвіду процес адаптації першокласника – складний, а відтак вимагає своєчасної допомоги і підтримки. Предметне викладання уможливлює в режимі школи повного дня процес спілкуватися з дитиною не тільки під час уроку, а й у позаурочний час.

Завдяки предметному викладанню в початковій школі, вчитель, викладаючи лише один предмет у різних класах має внутрішню мотивацію до викладання цього предмету, більше часу для підготовки до уроку, підвищення фахового рівня, самоосвіти, збагачує практичну роботу ефективними підходами до навчання і виховання, спираючись на специфіку кожного дитячого колективу. При переході на навчання до середньої школи значно знижується проблема адаптації учнів 5-х класів до нових умов організації навчально-виховного процесу і слугує першим кроком на шляху соціальної адаптації та інтеграції до сучасного суспільства.

Обґрунтування й успішне вирішення цієї проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу із предметним викладанням у початковій школі».

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці спеціального середовища у початковій школі, що слугуватиме ефективним способом інтелектуального, морального, соціального розвитку особистості кожного учня.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: навчально-виховний процес у початковій школі на основі предметного викладання.

Предмет експериментально-дослідної роботи: особливості психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу із предметним викладанням у початковій школі.

Мета експериментально-дослідної роботи: створити сприятливі умови для інтелектуального, морального, соціального розвитку особистості.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• провести аналіз науково-методичної літератури з теми дослідження, вивчити та проаналізувати стан проблеми в практиці вітчизняних та зарубіжних вчених;
• сформувати освітнє середовище для дітей початкової школи шляхом забезпечення психолого-педагогічного супроводу;
• розробити методику і технологію впровадження предметного викладання в початкових класах.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає проведення комплексу заходів:

• визначення і наукове обґрунтування теми, мети, завдань дослідно-експериментальної роботи;
• створення необхідних умов для реалізації експерименту;
  розробка програмного дослідження (вивчення стану проблеми дослідження на основі психологічної, соціологічної, правової та науково-педагогічної літератури);
• відпрацювання моделі організації навчально-виховного процесу в початковій школі;
• діагностика готовності педагогів, батьків та учнівського колективу до умов експерименту;
• підготовка і проведення науково-педагогічних конференцій;
  впровадження системи презентацій та майстер-класів для учасників експерименту з проблеми дослідження;
• упровадження програми презентаційних і практичних занять для вчителів «Організація навчально-виховного процесу в початковій школі на основі предметного викладання»;
• обґрунтування і застосування різних форм, методів, прийомів і засобів організаційної роботи в початкових класах спеціалізованого закладу;
• проведення консультацій та навчання вчителів, батьків з проблеми дослідження. Відвідування семінарів, майстер-класів, конференцій, які будуть проводитись на базі експериментальних закладів м. Києва та вивчення їх досвіду;
• створення освітнього, інформаційного та психологічного простору;
  визначення ефективності навчально-виховного процесу в
• початковій школі на основі предметного викладання;
  проведення психологічних тренінгів з питань наукового дослідження;
• адаптування і затвердження нормативної бази для подальшого функціонування спеціалізованого навчального закладу.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи передбачають визначення проблеми та методики дослідження, створення методичних, кадрових і матеріально-технічних умов для реалізації експерименту, дослідження проблеми й аналіз науково-педагогічної, правової, соціологічної та психологічної літератури, реалізація плану дій щодо запровадження предметного викладання в початковій школі загальноосвітнього навчального закладу, удосконалення навчально-виховного процесу, підвищення майстерності педагогічного колективу, створення посібників, тестів, позитивного мікроклімату в шкільному середовищі, забезпечення якості освіти для кожної дитини, забезпечення психолого-педагогічного та соціального супроводу дослідно-експериментальної роботи.

Загальний висновок

З огляду на актуальність і знаковість експериментально-дослідної роботи, її задекларовані очікувані результати переконуємося у доцільності і практичній значимості проекту «Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу з предметним викладанням у початковій школі».

База експерименту: ДНЗ №63; ДНЗ №82; ДНЗ №273; ДНЗ №377 м. Києва.

Термін проведення експерименту: 2011-2014 роки.

Науковий керівник: Дятленко Н.М., завідувач кафедри методики та психології дошкільної і початкової освіти Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, доцент.

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Сучасний етап функціонування людської цивілізації характеризується нестабільністю, нестандартністю, динамізмом реформування більшості галузей життя суспільства. Особливо вразливими в умовах сьогодення є діти дошкільного віку. З огляду на це виникає необхідність виховування в дітях бажання навчатися протягом усього свого життя.

Для формування у дітей внутрішніх стимулів до навчання науковцями розроблено комплекси різноманітних програм, які покликані закласти фундамент для формування і розвитку знань і умінь, що матимуть життєве значення для того, щоб діти успішно долали проблеми, з якими вони будуть зустрічатися в XXI ст. Суспільне дошкільне виховання на сучасному етапі свого розвитку та трансформації потребує оновлення, удосконалення, нових підходів. Розвиток дошкільників в умовах їх життєдіяльності розглядається теоретиками і практиками в динаміці, базуючись на гуманістичних засадах особистісно-орієнтованої моделі партнерської взаємодії.

Однак, аналіз сучасної практики родинного і суспільного виховання засвідчує існування суперечностей між задекларованими ідеями гуманізації освіти і реальним станом справ. Так нині ще бракує бажаного опікування пошуками шляхів індивідуалізації та диференціації; відсутній системний моніторинг прогресу дітей; недостатньо реалізуються на практиці позиції щодо створення умов для розвитку самостійності та відповідальності; спостерігається формальний підхід до організації розвивального предметно-ігрового середовища; ситуації вибору не використовуються як цілеспрямований і системний педагогічний підхід тощо. У такому контексті актуалізується експериментально-дослідна робота з теми: «Педагогічні практики адаптивної освіти дошкільників».

Підґрунтям адаптивних підходів до організації освіти дітей дошкільного віку є тенденції соціалконструктивізму (Л.С.Виготський), крізь призму яких кожну дитину вбачаємо як особистість, котра активно конструює знання й уявлення у процесі власної активної взаємодії з навколишнім середовищем. Дитина суб’єктивно саморепрезентує себе, поєднуючи нові знання із попередньо набутими. Навчання дошкільників слід розглядати як особисте їхнє надбання й ціннісні здобутки.

При цьому базовими умовами для посилення дитячої мотивації до навчання й активної включеності в різноманітну діяльність визнано: створення безпечного середовища (віднайти баланс між викликами (труднощами) і відчуттям безпеки (комфорту, спокою); цілеспрямоване створення педагогом умов, за яких кожна дитина почувалася б успішною; забезпечення можливостей для реалізації кожною дитиною прагнення до самостійності.

Основними практиками адаптивної освіти є такі: практика моніторингу прогресу дітей; програми втручання на загальному та спеціальному рівнях; «ранкове коло»; «дошка вибору» – домовленості з дитиною; «коробка почуттів»; «капелюх роздумів»; «барометр емоцій»; правила у групі; портфоліо, індивідуалізовані освітні програми.

Практики з дорослими: «Інтервізія» – навчання разом і один від одного; «Forvard – модель» – метод цілеспрямованого пошуку рішення.

Отже, педагогам слід дібрати шляхи і способи ефективного навчання для всіх дітей (йдеться про індивідуальний особистісний розвиток, психофізіологічні особливості), на що і спрямовано експериментально-дослідницьку діяльність з теми: «Педагогічні практики адаптивної освіти дошкільників».

Мета експериментально-дослідної роботи: експериментальна апробація педагогічних практик адаптивної освіти, що зорієнтовані на врахування індивідуальних відмінностей та створення сприятливих умов для успішного навчання всіх дітей; виокремлення шляхів їх інтеграції у вітчизняний педагогічний досвід.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: адаптивна освіта дітей дошкільного віку в контексті особистісно-орієнтованої моделі.

Предмет експериментально-дослідної роботи: форми, методи, шляхи впровадження педагогічних практик адаптивної освіти в навчально-виховний процес дошкільних навчальних закладів.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає створення сприятливого середовища, в якому діти розвиваються і підвищують рівень незалежності та відповідальності. Адже кожна дитина може бути успішною, якщо відносно неї обрана правильна педагогічна практика. Навчання ж покликане сприяти розвитку дітей. Тому у такому середовищі основна увага звертається на внутрішню мотивацію дітей. Загальновідома теза, що ефективність навчання забезпечується за умови, коли діти самі прагнуть чогось навчитися, зрозуміти, відкрити для себе є підґрунтям у механізмі реалізації експериментально-дослідної роботи.

Зміст навчальних предметів у такому середовищі має бути зорієнтовано на інтереси дітей, а форми роботи – до заохочення дітей досліджувати нові ситуації, явища, матеріали, системи і поняття, застосовувати їх у різних контекстах. При цьому слід зберігати розумну міру регламентації дитячої діяльності і поведінки; чіткі структури педагогічної діяльності, однозначні домовленості з дітьми, які постійно виконуються; практикувати форми роботи, що спонукають дітей і педагогів до співпраці і взаємодопомоги.

Науково-дослідна робота з цієї теми розрахована на чотири роки.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у визначенні позитивних тенденцій у розвитку дитини та досконалому оволодінні педагогами практичним досвідом використання адаптивної освіти.

Загальний висновок

Отже, прогресивний розвиток кожної дитини забезпечуватиме спеціально організоване навчально-розвивальне середовище, в якому кожна дитина набуває повноцінного досвіду в процесі власного активного освоєння предметно-ігрового і соціального середовища. При цьому важливим етапом буде створення системи моніторингу, що сприяє розвінчуванню проблем кожного дошкільника та сприяє вчасному втручанню педагога шляхом використання ефективних педагогічних практик. На нашу думку, особливу успішність матиме застосування адаптивних підходів у контексті особистісно зорієнтованої моделі.

Експериментальна база: ДНЗ №523, ДНЗ №580 «Ольвія», ДНЗ №589, ДНЗ №613, ДНЗ №661

Термін проведення експерименту: 2010-2013 рр.

Науковий керівник: Піроженко Т.О., завідувач лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, доктор психологічних наук

Актуальність експериментально-дослідної роботи. Тема науково-дослідної роботи «Соціально-педагогічні умови впровадження «ПЗ технології» у дошкільних навчальних закладах» є актуальною і своєчасною. Особливості особистісного розвитку дошкільників ставлять необхідність збереження простору дитячої субкультури, врахування психолого-педагогічних передумов розвитку духовних орієнтирів в життєдіяльності дитини дошкільного віку, об’єднання зусиль батьків та педагогів у створенні соціокультурного розвивального середовища та адекватної психологічної атмосфери навколо проблеми становлення базових комунікативних, пізнавальних, образотворчих здібностей, що формуються у дитинстві. В умовах ціннісно нестабільного суспільства проблеми, пов’язані з вихованням дитини в дошкільних навчальних закладах набули особливої гостроти. Відтак, розв’язання проблеми становлення активної творчої особистості дитини дошкільного віку потребує посилення уваги суспільства до якості її розвитку шляхом такої взаємодії дорослого і дитини, де остання є активним суб’єктом власного розвитку.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає в розробці технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку». Інноваційна технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною в умовах навчально-виховного процесу надає можливість оптимізувати життєдіяльність дітей дошкільного віку як суб’єктів творчої діяльності.

Акцент дорослих на взаємодії дітей із оточенням на базових засадах вітчизняної морально-етичної культури привертає увагу до активних міжособистісних і внутрішньо-особистісних процесів, за допомогою яких дитина осмислює власне життя. Завдяки технології ПЗ посилюються цілеспрямовані зусилля у формуванні адекватної психологічної атмосфери навколо дитинства, поліпшується взаємодія родинного і сімейного виховання, ефективно розвивається відповідальність дорослих (батьків і педагогів) за якісний гармонійний психічний, фізичний і духовний розвиток дитини. Запровадження й ефективне використання розвивальних технологій, зокрема «Радості дитинства» потребує з’ясування психологічних чинників розвитку та реального функціонування ціннісних орієнтацій дорослих.

Об’єкт експериментально-дослідної роботи: процес впровадження інноваційної освітньої технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку».

Предмет експериментально-дослідної роботи: соціальні та психолого-педагогічні умови процесу впровадження освітньої інновації в дошкільних навчальних закладах.

Мета експериментально-дослідної роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити соціально-педагогічні умови широкого впровадження освітньої інновації «Технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку» як фактора особистісного розвитку всіх суб’єктів освітнього простору.

Завдання експериментально-дослідної роботи:

• проаналізувати соціальні та психолого-педагогічні умови процесу впровадження освітніх інновацій в дошкільних навчальних закладах, спрямованих на творчий розвиток особистості дитини;
• обґрунтувати і запровадити модель масового впровадження розвивальної технології «Радість розвитку» в умовах дошкільного навчального закладу, що сприяє розвитку специфічно дитячих видів діяльності та збереженню простору дитячої субкультури;
• підготувати педагогічних працівників і керівників навчальних
• закладів до впровадження розробленої моделі;
• оцінити ефективність розробленої моделі;
• розробити практичні рекомендації щодо повноцінного функціонування розвивальних технологій в умовах дошкільних навчальних закладів, критерієм оцінки яких є творчий розвиток особистості.

Механізм реалізації експериментально-дослідної роботи передбачає роботу за трьома напрямками: організаційним, науково-методичним, психолого-медико-педагогічного моніторингу.

Експеримент ґрунтується на зміні усвідомлення батьками і педагогічними працівниками мети, завдань, засобів і методів роботи з дітьми. Він розпочинається зі спеціального навчання усіх суб’єктів освітнього процесу в експериментальних навчальних закладах за програмою освітньої технології ПЗ «Радість розвитку», побудованою за модульним принципом. Програма у процесі експериментальної роботи постійно коригуватиметься і вдосконалюватиметься відповідно до практичних соціальних запитів батьків і педагогічних працівників району. В експериментальних навчальних закладах створюватимуться спеціальні дослідницькі психолого-педагогічні лабораторії, в яких працюватимуть науковці і педагогічні працівники ДНЗ. Учасники експерименту обговорюватимуть проблеми розвитку дитини, що потребують додаткової соціальної або психолого-педагогічної реабілітації, знаходитимуть шляхи, засоби і методи виправлення ситуацій.

За час експерименту педагогічними працівниками має бути:

• розроблена й обґрунтована модель впровадження технології «Радість дитинства», в якій відображатиметься участь педагогів, батьків, громадських організацій по узгодженню зусиль, що спрямовані на створення умов для прийняття дитиною ціннісних орієнтацій у взаємодії з оточенням;
• напрацьовані методичні рекомендації щодо організації форм і методів проектної педагогіки з дітьми дошкільного віку за тематикою, що визначена актуальною для регіону м.Києва;
• створені методичні рекомендації щодо психолого-педагогічного супроводу та залучення батьків, спрямовані на підвищення психологічної культури взаємодії дорослих з дітьми, на усвідомлення і підвищення відповідальності батьків на повноцінний розвиток дитини.

Очікувані результати науково-дослідницької й експериментальної роботи полягають у визначенні шляхів, інструментарію, психолого-педагогічної й соціальної підтримки інноваційної діяльності педагога; здійсненні подальшої конкретизації форм, методів, засобів організації дослідницької педагогіки, що спрямована на актуалізацію та розвиток творчого потенціалу всіх учасників освітнього простору; створенні й обґрунтуванні оптимальної моделі упровадження розвивальної технології в умовах конкретного району м.Києва, в якій відображатиметься участь педагогів, батьків, громадських організацій по узгодженню зусиль, спрямованих на створення умов для формування в дитини власних ціннісних орієнтацій у взаємодії з оточенням; розроблено стратегічний довгостроковий план впровадження ПЗ технології «Радість розвитку» та проект навчальних модулів для фахівців дошкільних закладів.

Загальний висновок

З огляду на мету, основну ідею, механізм реалізації дослідно-експериментально роботи та очікувані результати тема «Соціально-педагогічні умови впровадження «ПЗ технології» у дошкільних навчальних закладах» є доцільною і має практичну значущість.