Сучасний світ важко уявити без засобів масової комунікації. Ми стикаємося з ними щодня, і вони у свою чергу значною мірою впливають на наше життя. Людина використовує засоби масової комунікації у будь-якій сфері діяльності.
ЗМІ сьогодні стали однією з форм інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.
Цікавим є досвід Канади.
Створена модель передбачає «контекст» (вихідні базові знання аудиторії, спільна робота й активність аудиторії), «цілі» (навчання), «стратегії» («знання»: робота з текстами, дослідження, вихідні факти, дані, альтернативні уявлення, критика тощо; «практичні завдання»: відеозйомка, написання сценарію тощо; «цінності»: етичний розгляд, культурні очікування, альтернативні точки зору, моральні судження), «підсумкові результати» (уміння «читати» медіатекст, аналізувати його значущість і цінність і т. д.), «оцінку результатів медіаосвіти» (орієнтація у світі медіакультури, самостійне опанування медіаосвіти надалі).
- Вікіпедія: Медіаосвіта
- Система оцінки знань та вмінь учнів з курсу «медіаосвіта» в НЗ Канади
- Концепція впровадження медіаосвіти в Україні
Оскільки в Канаді медіаосвіта стала обов’язковою в усіх школах, виникли проблема оцінки відповідних знань і вмінь учнів, необхідність розробки інструментарію такого роду оцінки тощо. Так була сконструйована п’ятирівнева шкала для оцінки змісту виконаних учнями завдань (з урахуванням валідності, автентичності, вірогідності та достатності). Такого роду шкала дозволяє більш точно оцінити творчі роботи учнів, тому що той самий учень може, наприклад, одержати «добре» за ідею своєї роботи, але «погано» за її технічне виконання.
Канадський медіапедагог Д. Леверанз систематизувала вимоги до знань і вмінь, що пред’являються до учнів шкіл у процесі медіаосвіти.
Ось основні з них:
- учні повинні мати доступ до друкованих, візуальних та електронних медіа з різними цілями;
- учні повинні володіти термінологією медіаосвіти;
- учні повинні розуміти, що всі медіатексти містять «повідомлення» (messages);
- учні повинні вміти «декодувати» й аналізувати (за допомогою так званого «критичного аналізу») медіатексти в історичному, соціальному та культурному контексті, розуміючи при цьому відносини між аудиторією, медіатекстом і навколишньою дійсністю;
- на основі отриманих знань учні повинні мати можливість створювати власні медіатексти різного характеру, обговорювати свої медіапроекти, як і медіатексти, створені іншими людьми.
Урешті-решт «медіаосвічені учні» мають:
- розуміти, які засоби використовуються для створення медіатекстів;
- усвідомлювати зв’язок між вибором специфіки зображення (наприклад, у рекламі) та її співвіднесенням із «цільовою аудиторією»;
- уміти проілюструвати відповідними прикладами стереотипність медіаобрази (як ці стереотипні образи служать економічним, соціальним інтересам окремих груп суспільства).
Підготувала
Ю.Чорнобай, ст. науковий співробітник
НДЛ експериментальної педагогіки та педагогічних інновацій