Сьогодні в освіті широкого поширення набувають різні види і форми освіти, що є провідною умовою всебічного розвитку особистості, збагачення її творчого потенціалу, засобом реалізації здібностей, а також зростанням професійної компетенції, удосконаленням раніше здобутих знань, умінь і навичок. Нові умови вимагають нових підходів. Згадуючи старе єврейське прислів’я «Не навчайте дітей так, як навчали вас – вони народилися в інші часи», кожен педагог повинен розуміти, що сьогодні вже неможливо викладати дисципліни традиційно, коли у центрі навчального процесу знаходиться вчитель, а учні пасивно сприймають матеріал. Та чи влаштовує така традиційність нашого учня? Чи отримає він необхідні навички для комунікації?
Сьогодні кожному педагогу важливо усвідомити завдання підготувати не учнів-формалістів, які здатні лише відтворювати набуті в процесі навчання знання, але таких, що вміють творчо мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору. Вони повинні мати достатню теоретичну підготовку, яку б уміли реалізувати на практиці в житті та для подальшого навчання. Для розкриття творчих можливостей учнів, задоволення їх особистих та суспільних інтересів, учителю необхідно володіти методиками, які стимулюють конструктивно-критичне мислення, розвивають творчі здібності учнів. Досягнути цих завдань можливо тільки за умови інноваційного, творчого підходу до процесу навчання. «Сьогодні змінюється підхід до вчителя: проста передача знань вже не є цінністю, важливо розвивати всі можливості і схильності дитини… Ми не знаємо, що саме через 20 років дасть результат, тому необхідно дати можливість дитині керувати своїми талантами, вкласти в його інструментарій якомога більше понять, навичок, умінь. Стів Джобс винайшов такий геніальний предмет як Айпад завдяки тому, що він був сильний і як інженер, і як дизайнер. Людина має таланти з абсолютно різних областей. І якби ми його традиційно пустили за системою освіти математичної школи, не даючи підживлення його іншим талантам, то, напевно, Айпад навряд чи був би винайдений».
Нема сумнівів, що передати учневі знання, а потім їх перевірити тепер недостатньо. Школа повинна навчити дитину вчитися, самостійно ставити запитання і самостійно шукати на них відповіді. Одним із підходів до вирішення даної проблеми є змішане навчання (blended learning).
Сьогодні під blended learning розуміється комбінація очного традиційного навчання з елементами онлайн-навчання і дистанційних методів. Це його головна відмінність від суто дистанційної освіти, коли учень усі знання отримує вдома через Інтернет, а в школу приходить зкладати іспити (і то не завжди – тести можна скласти і вдома). При змішаному навчанні вчитель як і раніше залишається в центрі освітнього процесу, але за допомогою нових методик і технічних засобів він робить освітній процес більш цікавим і ефективним.
У 2000 році технології blended learning були доступні всього 45 тисячам американських школярів, а в 2009 році їх було вже 3 мільйони. До 2019 року в США близько 50% всіх уроків планується проводити із застосуванням онлайн-методів.
Ще одна важлива перевага змішаного навчання – можливість індивідуального підходу до учнів. Саме цього так не вистачає «знаннєвій парадигмі», що панувала в XX столітті, і що ставила на меті лише передачу знань «від і до». Різні форми змішаного навчання дозволяють кожному учневі розвиватися в тому напрямку, який цікавий саме йому.
Підготував В.І.Ковальчук